Діти-провідники? Як чоловіки призовного віку тікають із України

В Україні затримали заступника голови прикордонного міста Сокиряни в Чернівецькій області. Його підозрюють в організації нелегального переправлення чоловіків призовного віку через кордон. Подібні випадки в українському прикордонні вже давно перестали бути рідкістю. За даними українських прикордонників, від початку повномасштабної війни понад 45 тисяч чоловіків намагалися незаконно покинути країну. Журналісти телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время», що створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, відвідали одне з українських населених пунктів на кордоні з Румунією, щоб дізнатися про схеми переправлення чоловіки призовного віку через кордон.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Київ заборонив чоловікам віком до 60 років виїжджати за кордон. Це дало старт новому бізнесу з нелегального виїзду з країни. Потік чоловіків настільки великий, що групи прикордонників ловлять втікачів майже щодня. Дрони та камери допомагають прикордонникам відстежувати порушників, які найчастіше намагаються перебігти кордон вночі. Але схопити їх на самій межі – майже нереально. Кордон огороджений лише сіткою і неширокою смугою з пухкої землі.

«Буває, що перекушують [сітку]. Буває, що кидають каремат зверху, спальники кидали нагору і перелазили. Сходи… Були такі випадки, що в лісі клали колоду і по ній перелазили», – розповідають прикордонники.

Вартість послуг переправи через кордон може досягати 15 тисяч доларів за одну людину. Самих втікачів після затримання чекає штраф і направлення до військкомату, а організаторам загрожує до дев’яти років в’язниці. Тому часто в ролі провідників виступають діти – їх не покараєш.

«Їх з’єднують з невеликими групами 3-5-8 людей. І вони їх ведуть невеликими стежками. Вони вивчають, як ми ведемо службу, намагаючись обійти прикордонні загони і технічні засоби, які ми застосовуємо», – зазначають прикордонники.

Трапляється, що країну намагаються покинути і військові. Один з них – офіцер-десантник. Його голос та ім’я ми змінили, обличчя закрили. Він уклав контракт п’ять років тому.

«Тоді були такі настрої, ніби все закінчується. Тільки Зеленський прийшов до влади, він обіцяв з чортом лисим домовитися, аби тільки не було війни. З початком повномасштабної війни я зрозумів, що у мене є три шляхи. Або інвалідність, або проблеми з психікою, або я просто загину. І відкривався ще один шлях – це якщо я дезертирую», – каже військовий.

У 2024 році він дістався до українсько-румунського кордону. Поки шукав собі гіда, пару тижнів сидів в орендованому будинку: «Мене забрали вночі на якійсь машині. Відвезли до кордону. Там річка Тиса була буквально в 15 метрах від мене. Вибіг, проплив буквально 30 метрів Тиси і опинився на румунському боці. І все – ось вона, свобода».

Де саме проходять ці «стежки втікачів», знають майже всі в прикордонних селах. Люди тут поділені на два табори: ті, хто переводить втікачів на інший бік, і ті, хто передає цю інформацію прикордонникам. Місцеві жителі викликали черговий прикордонний загін і на журналістів мережі «Настоящее время». Прикордонник Віталій довіз наших кореспондентів до їхньої машини і простежив, щоб вони покинули прикордонне село.