Джерело: www.volynnews.com
Урбанізаційний рух на теренах Великого князівства Литовського (далі ‒ ВКЛ) набув інтенсивного поширення в другій половині ХV століття і тривав до середини ХVІІ століття. Тоді загальна кількість локованих міст досягла числа 900. Серед особливостей впровадження маґдебурзького права на цій території було те, що в багатьох випадках привілеї дарували міським осередкам, які вже існували, а також таким, що відновлювались і заселялися на місцях населених пунктів, які спустошили монголо-татари.
Досить помітною була різниця між західною та східною частинами країни: у першій зосередилася більша частина «маґдебурзьких міст», а в українських та білоруських землях (східна частина) права та привілеї отримувала значно менша кількість міст.
Велика печатка Вітовта з гербами Литви (погоня), Троків (піхотинець), Жмуді (ведмідь) і Русі (хрест), 1407 рік
Початковий етап міського локаційного процесу за нормами маґдебурзького права на теренах України припав на кінець ХІІІ – середину ХІV століття. Цей час позначився першими проявами маґдебурзького права у межах Галицько-Волинської держави, яким послуговувалися здебільшого німецькі громади міст.
Перша літописна згадка про Луцьк у Радзивилівському ліописі, ХV століття
Найдавніші засвідчення проникнення німецьких поселенців у східнослов’янські землі належать до ХІІ століття. Відомі факторії німецьких купців у Луцьку в 1149 році, Києві у 1175 році.
Читати ще: Як Луцьк отримав Маґдебурзьке право: історія міського самоврядування 500 років тому
1237 роком датовано створення колонії німців у Галичі. Те, що поширення німецького права на землі Волині почалося досить рано, засвідчено і джерелами. У Галицько-Волинському літописі під 1288 роком вперше згадано термін «містич» (міщанин) на противагу раніше вживаному «горожанин». У тексті літопису йшлося про міщан руських і німецьких.
Кахля із міським гербом Володимира, ХVI століття
Від 1324 року зберігся лист, писаний від імені радців і міщан Володимира до уряду міста Штральзунда з проханням допомогти двом володимирським міщанам Бертраму Русину і Миколаю (…consules ac universitas Ladimirensis consulibus ac universitati in Stralsundis / радники і все місто Володимир радникам й громаді Штральзунда). Тож одним із перших волинських міст, локованих на маґдебурзькому праві, міг бути Володимир.
Ганс фон Кульмбах. Портрет Сиґізмунда І Старого, 1510-ті роки
Наступний етап урбанізаційних перетворень припав на кінець ХV – ХVІ століття. Щодо Волині, то до ХІV століття не збереглося відомостей про надання маґдебурзького права містам нашої землі. Зрештою, і ХV століття не стало вирішальним у поширенні цього права – його отримали лиш п’ять міст. Першим з них був Перемиль. Привілей великого князя литовського Вітовта від 1420 року підтвердив король Сиґізмунд І у 1509 році.
Костянтин Острозький на картині Ганса Крела (з кола Лукаса Кранаха Старшого), «Битва під Оршею» (1514)
1430 року маґдебургію отримало містечко Камінь, яке було у власності князя Г. Санґушка. Владислав Яґайло привілеєм від 1432 року перевів мешканців Луцької землі з руського (волинського) на німецьке право. Це надання не слід трактувати як привілей на маґдебургію Луцьку. Питомим підставовим привілеєм на самоврядування в Луцьку вважають дарування Олександра Яґеллончика від 31 липня 1497 року.
Наступним з черги німецьке право у 1438 року отримав Кремʼянець. У 1498 році його було надано локованому (закладеному) місту князя Костянтина Острозького Дубну.
Читати ще: У Луцьку і Володимирі були ратуші. Чому це важливо
Тож порівняно з досить бурхливим періодом містобудування ХІ – першої половини ХІІІ століть, час другої половини ХІІІ-XV століть приніс лише п’ять вдалих містопочинань. Згасання урбанізаційного процесу в означеному часі було зумовлене монголо-татарською навалою, що значно підірвала продуктивні сили тогочасного суспільства, а також боротьба за ці землі між Польською Короною і ВКЛ.
Чи не найпершою причиною призупинення розвитку міст на Волині була відсутність великого маґнатського землеволодіння, без існування якого марно говорити про урбанізаційний процес у більших масштабах. Про це свідчить приклад Польського королівства, де ХІІІ століття стало періодом формування великої земельної власності, ХІV-те принесло бурхливу урбанізацію, а з нею і поширення німецького міського права.
Стефан Баторій стверджує грамоту Сиґізмунда Августа, видану в Любліні 15 липня 1560 року, в якій підтверджуються та повторюються дві грамоти великого литовського князя Олександра від 28 липня 1497 та 20 березня 1503 років
Часом активного формування великої земельної власності на Волині було ХV століття. Тоді інтенсивно викристалізовувалися земельні волості, у центрі яких були поселення – своєрідні протоміста: ці поселення були містами не юридично, а функціонально. Містечка зʼявлялися там, де закінчився етап формування шляхетських маєтків, для яких потрібним був осередок, що виконував би функції ринкового центру. Важливим для урбанізації був процес зміни форм власності.
Якраз кінець ХV століття став часом переходу форм земельної власності з умовної в спадкову. У тому ж часі волинські землевласники одними з перших в Україні зайняли активні позиції у зовнішній торгівлі, розуміючи важливість, прибутковість і внутрішньої торгівлі. Землевласники разом з тим усвідомлювали необхідність мати торгові центри – міста.
Відтак упродовж ХV століття на Волині було закладено своєрідний підмурівок урбанізаційного процесу, який пожвавився і значно активізувався у наступні сто років.
Оксана ШТАНЬКО
На заголовному фото – Маґдебург у другій половині ХVІ століття
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
