«Піратська республіка». Як Росія «удосконалює» конфіскацію житла в окупації

Житло в українців окупанти вилучають від початку збройної агресії, ще з 2014 року. Спочатку це був стихійний «віджим», але з часом загарбники почали намагатись надати йому ознаки легальності – зокрема, запровадивши у 2019-му той самий термін «безхазяйне майно».

Після ухвалення відповідного закону кількість відібраного житла в окупації, ймовірно, зросте, адже Росія «узаконить» захоплення майна українців вже на федеральному рівні.

Що відомо про новий законопроєкт, як на нього реагують українці в окупації і що робити людям, які побачили адресу свого житла у списку «безхазяйного», з’ясовували Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).

«Як назвати регіон, в якому 300 тисяч квартир підмели під себе нишком – таємною постановою? «Піратська республіка». Чим не пірати?» – каже пропагандистка угрупування «ДНР» Юлія Скубаєва.

«Народ Донбачу чекав визволителів від бандерівських фашистів, а прийшли ті, хто віджимає землі й нерухомість», – пишуть у місцевих телеграм-каналах.

Люди обурюються: живуть тут всю війну, сплачують податки, а тут – «Свої ж віджимають у своїх». А якщо не встигнеш переоформити квартиру – «будеш бомжем».

Деякі користувачі називають ситуацію «свавіллям», багато хто не розуміє, чому квартири вважають покинутими, якщо у них є власники, які рано чи пізно повернуться.

Скаржаться, що це фактично мародерство і згадують про «фільтрацію» в московському аеропорту Шереметьєво – єдиний шлях на окуповані території для тих, хто не має російського паспорта. Мовляв, людей спеціально не пускають в Маріуполь, щоб «дерибанити» їхнє житло.

Приміром, ось історія власника квартири в Маріуполі, в якій жили його донька з дітьми. Господар перебуває на вільній території, а донька не мала права на приватизацію.

«Квартира моя, діти мої, а жити там вони не мають права», – резюмує користувач.

Один коментатор навіть оцінює, що в деяких будинках нібито 20-25% квартир позначені як «безхазяйні», і це без урахування приватних і зруйнованих будинків.

Користувачі пишуть, що такими діями окупанти підтверджують свою недієздатність подбати ані про окуповані території, ані про людей, які залишились на них.

Виникають питання і щодо термінів, які окупаційні адміністрації виділили мешканцям ТОТ для підтвердження власності на майно.

«Витіснення українського населення»За даними російських ЗМІ, зміни щодо «безхазяйності» хочуть внести до законів, що стосуються так званого «приєднання нових територій»Так в РФ називають окуповані українські території до Росії.

Згідно із законопроєктом, відібране в українців житло віддаватимуть як компенсацію росіянам, які живуть на захоплених територіях і «втратили житло через бойові дії, теракти або диверсії» або робити «службовим» – для російських держслужбовців, військових, поліцейських, педагогів і медиків.

Є і пункт про те, що майно можуть повернути людям, які володіли ним до визнання його «безхазяйним» – щоправда, не прописано, за яких умов.

Це порушення норм міжнародного гуманітарного права, яке забороняє примусову паспортизацію та відчуження майна, зазначають правозахисники.

«Таким чином, майно передається державним структурам РФ або лояльним до окупаційного режиму особам. Ця політика спрямована на зміну демографічного складу та економічну інтеграцію територій у російський правовий простір і витіснення українського населення з власності та публічного життя», – каже Донбас Реалії аналітик напряму документування «Схід SOS» Назар Луценко.

Попри те, що цей закон ще не ухвалений, насправді фактично окупанти відбирають в українців житло на окупованих територіях ще з 2014 року. Є численні історії про те, як бойовики російських гібридних сил виганяли людей із житла, яке їм сподобалось. Або ж просто займали те, що стояло порожнім.

Згодом конфіскації спробували «легалізувати». У 2019 році окупаційні адміністрації запровадили термін «безхазяйне майно», а після початку повномасштабного вторгнення РФ до України ухвалили «постанови» про «націоналізацію»Так окупаційні адміністрації називають примусове вилучення майна у власників, які були змушені залишити свої домівки через війну чи окупацію. Формально це подається як «передача житла у власність держави», але фактично це незаконне привласнення приватної власності.. Під час великої війни Москва почала і активно вести кампанію з повернення українців на захоплені території – фактично шантажуючи житлом.

Тепер, коли законопроєкт ухвалять, статус «безхазяйного» житла визначатиме уже російський федеральний закон. Що, ймовірно, призведе до ще більшого масштабування цієї практики.

Який масштаб?Зараз Росія намагається пришвидшити процедуру «націоналізації» житла. Російська влада затвердила план на три роки (2024–2026), за яким збирається поступово привласнювати нерухомість та інше майно на окупованих українських землях.

Станом на 1 вересня 2024 року до росреєстру нерухомості вже внесли приблизно 1,3 мільйона об’єктів із цих територій (майже чверть усієї наявної там нерухомості) – це дані аналітичного звіту Східної правозахисної групи та Інституту стратегічних досліджень і безпеки.

У ньому йдеться, що окупаційні адміністрації разом із місцевими колаборантами систематизували інформацію про понад 5,5 мільйона об’єктів нерухомості на захоплених РФ територіях.

Автори звіту зазначають: у грудні 2024 року заступник міністра будівництва та ЖКГ РФ Алмаз Хусаїнов разом з керівником Росреєстру Олегом Скуфінським провели робочу нараду, де обговорювали програму зі створення реєстру нерухомості на території так званих «Донецької, Луганської «народних республік», окупованих частинах Запорізької і Херсонської областей. Мета програми – скоротити час оформлення прав власності на нерухомість та внесення до кадастру до одного робочого дня.

Щонайменше 25 тисяч об’єктів нерухомості в Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях, які Росія вважає «безхазяйними», виявила у жовтні французька газета Le Figaro.

Серед них:

• щонайменше 13 000 будинків у Маріуполі;
• близько 5000 – у Запорізькій області, яка окупована частково;
• лише близько 3000 – у Мелітополі;

Автори матеріалу наголошують: ці цифри – безсумнівно, нижчі за фактичну кількість.

Le Figaro проаналізувало, що певні населені пункти є більш пріоритетними для окупантів. Приміром, це стосується Енергодару (міста-супутника Запорізької АЕС), більшість мешканців якого виїхали, тож на їхнє місце переселяються росіяни, «іноді навіть із віддалених регіонів».

Об’єктами російського інтересу стали квартири на головних магістралях центру Донецька – попри відносну близькість будинків до лінії фронту.

Іноді окупаційні адміністрації у своїх «документах» згадують цілі житлові райони. У Брянці на Луганщині (це місто перетворилося на логістичний центр для російських військ неподалік фронту) планують націоналізувати близько 400 квартир у масиві радянських багатоповерхівок.

А в курортній Кирилівці окупанти відібрали щонайменше 70 об’єктів нерухомості, серед яких готелі, ресторани і санаторії.

Аналітик «Схід SOS» припускає, що є і певні «категорії» людей, чиє помешкання «націоналізовують» в першу чергу. Приміром, у Лисичанську ще в 2023-му конфіскували квартиру вчительки.

«Серед 36 квартир у будинку її відібрали у першу чергу. Про те, що квартиру визнали «безхазяйною» і її «націоналізують», жінці повідомила сусідка, яка вимушено залишилася в окупації і побачила оголошення про «націоналізацію» квартири знайомої. Спочатку в квартирі проживали російські військові, які її розграбували, а потім російські будівельники перетворили квартиру на майданчик для збереження будівельних матеріалів», – розповідає Назар Луценко.

Ще один приклад – історія мешканки Бердянська, майно якої відібрали окупанти одразу після того, як їй вдалося виїхати з міста у 2022-му.

«Жінка до повномасштабного вторгнення займалася підприємництвом, мала крамницю у місті. Місцева окупаційна адміністрація розмістила повідомлення про те, що магазин та квартиру жінки визнають «безхазяйними», у разі якщо у встановлену дату та час вона не з’явиться для того, щоб довести своє право власності», – додає Луценко.

За словами, голови ГО «Донбас SOS» Віолети Артемчук,організація отримує щомісяця 5-6 звернень про «націоналізацію» житла в окупації. Зараз найбільш поширена практика конфіскації житла в Маріуполі, де Росія веде «велике будівництво» і де поряд – море.

Станом на 1 листопада в місцевих пабліках опублікували новий список об’єктів із ознаками «безхазяйності», в якому 149 квартир.

«У випадках, про які нам розповідали, туди заселяли не росіян, а мешканців того самого міста, які втратили житло», – каже вона.

Останній кейс «Донбас SOS» – звернення жительки Маріуполя, яка нещодавно побачила адресу свого помешкання у телеграм-каналі окупаційної адміністрації.

«Ця жінка виїхала з Маріуполя у травні 2022 року і більше туди не поверталася. В неї залишилася вціліла квартира, тільки дах цього будинку пошкоджений. З моменту виїзду в квартирі ніхто не жив, але за нею наглядали знайомі. Саме вони сказали їй про канал, де публікуються списки житла, яке підпадає під «націоналізацію». 30 днів, які дають, щоб привезти документи і перереєструвати квартиру за законодавством РФ, ще не минули. Втім, їхати в окупацію жінка не збирається, бо розуміє ризик. Наразі вона звернулася до поліції», – розповідає Артемчук.

«Віджимають», навіть коли є власники»Процедура відбору житла на окупованих територіях відпрацьована і відбувається за одним і тим самим сценарієм:

• Окупаційні адміністрації запитують інформацію про об’єкти, які не мають права власності в єдиному реєстрі державної нерухомості.
• На них виїжджає комісія.
• Публікують оголошення про те, що помешкання за певною адресою визнане безгосподарним і власники мають підтвердити своє право власності (це може бути паперове оголошення, наклеєне на двері конкретного житла, список на сайтах і пабліках окупаційних адміністрацій).
• Якщо протягом 30 днів власник житла не з’являється і не надає документів, об’єкт реєструють у Роскадастрі як безхазяйний. Протягом наступних трьох місяців власник все ще може надати документи.
• Коли цей термін збігає, окупаційні адміністрації ініціюють судовий розгляд, за результатами якого житло визнають комунальною власністю.

Окупанти стверджують, що йдеться «виключно про ті квартири, де справді не вдалося знайти власника». Втім, в одному з телеграм-каналів Маріуполя опублікували фото оголошення про заборону заходити до квартир.

У дописі йдеться, що людей із пропискою виганяють з домівок, навіть якщо вони фактично проживають там і сплачують усі комунальні послуги. Суди щодо певних квартир відбулися ще в 2024-му, але власники не встигли зареєструвати право власності у російському реєстрі – через бюрократію або ж тому, що мешкають за кордоном.

««Віджимають», навіть коли є власники. Знаю, що один чоловік вже два місяці судиться. Його квартира чи то по доносу, чи то випадково потрапила у список «безхозу», він нікуди не виїжджав, є власником житла. І ходить тепер по їхніх судах – не може добитися виключення зі списку», – розповідає «Донбас SOS» мешканка Маріуполя.

Також організації відомо про кейс житла, оформленого на двох співвласниць – матір і доньку. Після початку повномасштабної війни донька разом із своєю дитиною виїхала за кордон, а мати залишилася на окупованій території.

Тепер жінці загрожує виселення, оскільки окупаційна адміністрація вважає, що власниця житла відсутня. При цьому доньку, яка зараз мешкає в Німеччині, не пропустили в російському аеропорту «Шереметьєво».

А ось розповідь жінки з Луганщини в одному з місцевих телеграм-каналів, якій вдалося заїхати на окуповану територію, а її сусідка-пенсіонерка не пройшла фільтрацію.

Відібрати квартиру можуть і за несплату комуналкиНа окупованій Луганщині помешкання можуть визнавати бесхозяйними за несплату послуг ЖКГ.

«Однією з ознак безгосподарного майна є невнесення плати за утримання будинку та комунальні послуги протягом одного року до дня виявлення житлового приміщення», – йдеться у так званому «законі» угрупування «ЛНР».

Пабліки окупаційних адміністрацій закликають мешканців сплачувати комуналку вчасно – щоб уникнути «небажаних наслідків».

Втім, такі повідомлення викликають лавину нарікань у місцевих: мовляв, за що платити, якщо будинки розбиті?

А ось історія жінки з Кремінного, матір якої виїхала зі свого будинку два роки тому. «Та хто в ньому тільки не жив за це час», – пише жінка і оборюється, чому вона має платити за комунальні послуги.

«Безумовно, закон про «безхазяйне майно» – це намагання окупаційної адміністрації поєднати політичний контроль та економічний примус щодо населення на ТОТ та українців, яким вдалося покинути окуповані території. Це примус отримати російський паспорт, зареєструвати власне майно в російських державних реєстрах, що у свою чергу веде до фактичного визнання юрисдикції РФ. Це шантаж, де відмова від легітимізації російської влади призводить до втрати власного житла чи власного бізнесу», – наголошує Назар Луценко.

Що робити власникам житла, яке визнали «безхазяйним»?Раніше власники помешкань мали змогу оформити довіреність на своїх рідних чи знайомих, які залишилися на окупованих територіях – щоб вони могли вирішити майнове питання. Однак окупанти все більше «закручують гайки» і вимагають особистої присутності власника.

«Люди, які проживають за кордоном, де є дипломатичні установи Російської Федерації, наприклад, в Грузії, намагалися отримати довіреність на якусь людину, яка б могла вчиняти юридичні дії на непідконтрольній території. В посольстві РФ у Грузії була відповідь, що жодної юридичної сили така довіреність мати не буде, що єдиний спосіб – їхати [на окуповані території] самостійно», – розповідає Віолета Артемчук.

Однак правозахисники наполягають, що їхати в окупацію, щоб вирішити житлове питання, не варто, адже ніхто не може гарантувати людям безпеку. Для людей з українським паспортом єдиним варіантом дістатися до РФ, а потім – на окуповані території з 2023 року став аеропорт «Шереметьєво». Там відбувається жорстка «фільтрація» на предмет підтримки України в контексті російської збройної агресії.

За даними правозахисників, під час цієї процедури представники ФСБ також повідомляють українцям, що їхнє житло вже конфісковане, тому причина відвідування окупованих територій відсутня.

«Можна так і не доїхати [до свого житла], цю фільтрацію [у «Шереметьєво»] багато хто не проходить. І потім на окупованій території ніхто не може гарантувати безпеку. Хоча ми знаємо історії, коли люди їхали на свій страх і ризик, отримували паспорти Російської Федерації, перереєстровували житло і повертались. Про це, звісно, нам говорять неохоче. Але ми все одно відмовляємо людей туди їхали. Це важко, дорого і без гарантій. І це дуже небезпечно», – наголошує Артемчук.

Донбас Реалії готують детальну інструкцію про те, які документи варто зібрати і куди саме можна звернутися, якщо житло опинилося в списку «бесхазяйного».

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.