Джерело: www.volynnews.com
Зараз захисник приїхав у короткочасну відпустку, у якій не був майже два роки. Музикант-військовослужбовець розповів: найбільше за весь час служби скучив за сім’єю та роботою, тому не міг не відвідати колег, пише Суспільне.
Разом з іншими викладачами Сергій Майоров виконав кілька композицій.
«Якби війна закінчилася – я б швиденько сюди»
Під час візиту у рідну музичну школу Сергій побував у класі, де викладав багато років. Каже: завжди мріяв вчити дітей, учням пообіцяв, що після війни обов’язково повернеться до викладацької справи.
«Якби війна закінчилася – я б швиденько сюди. Моя мрія – далі вчити дітей. Хочеться з цим зв’язатися повністю. Два роки не займаєшся, то воно забувається, але зараз усе згадав і починає складатися пазл. Коли у військо прийшов, мене спитали «ким ти був»? Я був ударник і мені сказали: «ось твій ударний інструмент і дали автомат», – пригадує захисник.
Читати ще: Волинянин пише пісні про війну і збирає музикою кошти для армії
Зі слів чоловіка, коли він вперше прийшов у музшколу – не мав необхідного досвіду, але допомогло бажання розвивати викладацьку справу і навчати дітей музиці.
«Ударні інструменти – це для мене мрія мого дитинства. Це важкий інструмент у плані фізичному, треба мати фізичну підготовку. Це ти працюєш паличками, ногами. Зараз за роботою скучаю і завжди згадую», – ділиться чоловік.
«Знайшов у лісі пенька і на пеньку займався»
Сергій Майоров каже: не міг раніше вирватися у відпустку, бо постійно перебуває на передовій. За майже 3 роки у війську він виконував бойові завдання на Запоріжжі, Сумщині, Донеччині. Зараз – на Куп’янському напрямку.
Зі слів чоловіка, у війську лишається мало часу на творчість, але і там він не забуває про музику.
«Війна, це така штука – школа виживання. Були випадки, що я вже прощався з життям. Але грати ж хочеться. У мене була думка купити електричну ударну установку і з собою її совати, але це проблематично, світла там немає, – говорить боєць. – Коли є час, шукаю момент, щоб пограти. Якось на Сумщині я знайшов у лісі пенька і на пеньку займався».
У перервах між виконанням бойових завдань чоловік пише нотні збірки для дітей і складає програму майбутніх занять з учнями.
«Дай Боже повернутися живим, цілим і неушкодженим і видати якісь ще книжки для музичної школи. Щоб не купувати десь там закордоном, а мати своє. Ця робота – це моє життя. Я зустрів тут свою долю. Тут працює моя дружина і навчається моя донька», – говорить він.
Брак викладачів у музичній школі
Як розповіла директорка музичної школи № 1 Ольга Чуріна, в закладі зараз працюють 120 людей. Педагогічний колектив навчає 660 дітей. П’ятеро працівників служать у війську. Зокрема, викладачі кларнета, контрабасу і труби.
«Викладачів ударних інструментів уже у Луцьку немає. У нас на сьогоднішній момент викладає ударні інструменти – трубач. І ця спеціальність у нашій школі може пропасти. Ми то викручуємося із ситуації. Цей рік для нас дуже важкий», – сказала директорка.
Зараз обов’язки викладача ударних інструментів Сергія Майорова у школі виконує його учень Ілля Музичко.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
