Справа «українських диверсантів»: 9 років у російській в’язниці з надією на обмін

9 листопада виповнилося дев’ять років від дня затримання в окупованому РФ Севастополі колишніх військовослужбовців ВМС України – Володимира Дудки, Дмитра Штиблікова та Олексія Бессарабова. Російська влада звинуватила їх у нібито «підготовці диверсій і терактів» у Криму на замовлення української розвідки.

Де та в якому стані зараз перебувають засуджені кримчани? Що вказувало на фальсифікацію їхньої справи? Та які перспективи їх звільнення у межах обмінів? Про це в ефірі програми проєкту Радіо Свобода «Радіо Крим.Реалії» ведуча Олена Бадюк поговорила з Петром Дудкою, братом Володимира Дудки та Ольгою Куришко, постійною представницею президента України в Автономній Республіці Крим.

Дмитро Штибліков разом із Олексієм Бессарабовим до 2014 року працювали військовими експертами в українському аналітичному центрі «Номос» у Севастополі.

Вони досліджували тему національної безпеки та євроатлантичної інтеграції в Чорноморсько-Каспійському басейні.

Також вони були членами редколегії українського журналу «Чорноморська безпека». Разом зі Штибліковим і Бессарабовим був заарештований також їхній близький друг Володимир Дудка.

Усіх трьох російські силовики звинуватили у нібито підготовці диверсій у Криму на замовлення української розвідки.

Про їхнє місцеперебування не було відомо понад тиждень. А пізніше стало відомо, що чоловіків тримали у тимчасовому ізоляторі Бахчисарая, де катували струмом для отримання «зізнань». Після цього севастопольців перевели до СІЗО в Сімферополі, де вони перебували понад три роки.

Підконтрольний Росії Севастопольський суд у квітні 2019 року засудив фігурантів так званої «справи українських диверсантів» Володимира Дудку та Олексія Бессарабова до 14 років ув’язнення.

Під час слідства до затриманих тривалий час не допускали незалежних адвокатів. У результаті Дмитро Штибліков відмовився від їхніх послуг та уклав досудову угоду зі слідством, визнавши свою провину. Правозахисники вважають, що це могло стати результатом тиску на нього.

Підконтрольний Росії Севастопольський суд визнав Дмитра Штиблікова винним та засудив його до п’яти років позбавлення волі. На початку листопада 2021 року Штибліков мав вийти на волю, але цього не сталося. Дмитра почали переслідувати у другій кримінальній справі – про «державну зраду». І у квітні 2022 року російський суд Ростова-на-Дону оголосив новий вирок щодо Штиблікова – 19 років і 6 місяців позбавлення волі.

Російський правозахисний центр «Меморіал» визнав засуджених Олексія Бессарабова та Володимира Дудку політичними в’язнями.

У Службі безпеки України заперечують, що затримані були їхніми співробітниками. У Представництві президента України в АРК вирок назвали «незаконним».

Умови, в яких утримується Володимир Дудка, залишаються важкими, каже брат засудженого Петро Дудка. Він зазначає, що доступ до інформації про брата обмежений так само, як і можливість зв’язку з ним.

«Брат мій перебуває зараз у Ставрополі, у ВТК № 11. Перебуває разом із наркоманами та вбивцями, умови утримання там, скажімо так, не дуже», – сказав Петро Дудка.

Петро підкреслює, що за останні роки стан здоров’я Володимира суттєво погіршився, загострилися хронічні захворювання.

«Здоров’я його зараз підводить. У нього проблеми із серцем та гіпертонія, виразка шлунка», – сказав Петро Дудка.

За його словами, ліки, передані родичами, доходять до брата несвоєчасно, можливості отримувати інформацію про нього теж немає.

«Листування у нас немає, і адвоката теж немає», – зауважив Петро Дудка.

Звістки про засуджених російським судом разом із його братом кримчан надходять рідко й іноді суперечливі, оскільки прямого зв’язку ні в кого немає, каже Петро Дудка. За його інформацією, Олексія Бессарабова перевели до іншої колонії, а про Дмитра Штиблікова він нічого не чув.

Усі троє займалися громадянською діяльністю, далекою від звинувачень, висунутих російськими силовиками, вважає Петро Дудка.

«Діма та Льоша працювали в альманасі «Чорноморська безпека». Писали аналітичні статті. А брат мій працював на розмінуванні Інкерманських штолень. Програма така наша була українська», – розповів Петро Дудка.

Він упевнений, що «справа диверсантів» була росіянами сфабрикована.

«Ну а як Крим забрали росіяни, самі розумієте, що їм потрібно було показати якусь діяльність, що Україна – терористична держава», – каже Петро Дудка.

Сім’я Дудки розраховує, що засуджені можуть бути звільнені у межах майбутніх обмінів між Україною та Росією. За словами Петра Дудки, ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну він бачив їхні прізвища у списках. Однак прогресу відтоді, за його словами, не спостерігається.

Справа Дудки, Бессарабова та Штиблікова стала одним із яскравих прикладів початку системних переслідувань кримчан в окупованому Криму, впевнена Ольга Куришко, постійна представниця президента України у Криму. Адже кримінальні справи за звинуваченнями у диверсіях з’явилися на півострові задовго до повномасштабного вторгнення. А зараз їхя кількість лише зростає, як і кількість звинувачень за іншими статтями.

«Інша складова – вони (росіяни) переслідували за екстремізм чи тероризм. І, як правило, більшою мірою жертвами переслідувань саме за екстремізм чи тероризм є кримські татари. А вже після повномасштабного вторгнення вони додали ще додаткові статті, які передбачають більший спектр для переслідування наших громадян», – каже Куришко.

А от домовитися з Росією про обмін кримчан завжди було складно, зазначає вона. Представництво передає дані про всі політично вмотивовані справи до Координаційного центру. Там понад 200 прізвищ. Росія не хотіла їх обмінювати до повномасштабного вторгнення, а після нього займає маніпулятивну політику, стверджує Куришко. За роки масштабного вторгнення вдалося звільнити лише двох: Нарімана Джеляла та Леніє Умерову.

«Я думаю, усім відома ця історія щодо цивільних заручників та військовополонених і маніпуляцій Російської Федерації навколо цих понять, що цих ми хочемо обмінювати, тих ми не хочемо обмінювати… Кількість тих людей, які звільнилися, не дорівнює зазвичай кількості тих, хто був затриманий і досі утримується на території Криму чи вже на території Російської Федерації», – зазначила Куришко.

Таку позицію вона пояснює особливим ставленням Росії до затриманих кримчан.

«Можливо, через те, що процес окупації Криму відрізняється від процесу окупації інших територій. І Російська Федерація має, зокрема, інше ставлення до тимчасово окупованої території Криму, ніж до інших територій. Але наголошую, що це моя особиста думка», – зазначає Куришко.

Крім цього, стверджує постпред, Росія умисно обмежує інформацію про затримання, тримаючи людей у статусі «інкоммунікадо» – це коли їх позбавляють зв’язку із зовнішнім світом.

«Тому питання обміну, на жаль, щодо саме кримських політв’язнів, на мій погляд, дуже складне… Російська Федерація приховує інформацію, неможливо конкретно домовитися про обмін саме конкретної людини. Тобто вони можуть запропонувати новий обмін тих, кого вони вважають за потрібне, або тих, кого вони готові віддати. І це ніколи не буває домовленістю якоюсь конкретною про якихось конкретних людей», – розповіла Ольга Куришко.

Така ситуація з обміном, резюмує вона, триватиме доти, поки Крим буде окупованим. Про це свідчать і зміни у російському законодавстві. Вони передбачають покарання за контакти людей із цивільними, не військовими інституціями України. Це так само і плани реконструкції старих та будівництва нових СІЗО на півострові.