Чому Зеленський повернеться вже в іншу Україну

• • Author, Святослав Хоменко
  • Role, ВВС
• 47 хвилин(и) тому

Якщо просто прочитати сухі новини з українського парламенту за сьогодні, можна скласти враження, що політичну кризу, настільки очевидну ще вчора, вдалося успішно подолати. Трибуна Ради розблокована, двох міністрів, які засвітилися у “плівках Міндіча”, відправили у відставку, обидва ці рішення набрали конституційну більшість голосів.

Насправді – і деталі сьогоднішнього засідання, його температура і післясмак, який залишився після того, як спікер закрив Раду – все вказує на те, що ця криза лише розгоряється дедалі дужче, і завтра Володимир Зеленський повернеться в країну (і в політичну систему), яка досить сильно відрізнятиметься від тієї, якою вона була ще буквально кілька днів тому.

У тій старій Україні звільнення (та й, якщо чесно, призначення теж) будь-якого члена уряду проходило, дуже грубо кажучи, за відмашкою з Офісу президента.

Звичайно, це абсолютно не відповідало конституції України, парламентсько-президентської республіки, в якій глава держави, по ідеї, має дуже обмежений вплив на кадровий склад Кабміну. Але так вже склалося ще до початку великої війни (а після повномасштабного вторгнення ця ситуація тільки зміцнилася), що головним центром влади в Україні став Офіс президента. А депутати від “Слуги народу” та їхні попутники приймали цю ситуацію як даність, і зовсім не протестували, коли дізнавалися, кого саме їм доведеться призначити чи звільнити, буквально за лічені хвилини до голосування.

Так само з розумінням вони ставилися до того, що це президент нарізає членам уряду завдання, приймає у них звіти, хвалить та критикує, хоча формально не має до роботи міністрів жодного прямого відношення.

Скандал з “плівками Міндіча” змінив якщо не все, то дуже багато. Він показав, що минула кадрова політика не просто далека від досконалості, вона приводить на вершини державної влади корупціонерів та мародерів.

Що українське суспільство вже не вірить у розповіді про те, що всі біди в країні – це справа рук клятих попередників. Зрештою, що в момент, коли потрібно давати відповіді на важкі питання, то брати відповідальність за наслідки не своїх рішень і гріхи не своїх друзів мають депутати парламенту, а не реальні вершителі влади в країні.

Підпис до фото, Андрій Єрмак і Володимир ЗеленськийСьогодні під куполом Ради багато разів звучало слово “суб’єктність парламенту”. Депутати, здавалося, з деяким подивом згадували про те, що в цій політичній системі вони мають не лише обов’язок підкорятися вказівкам “згори”, а й право вимагати від цієї “гори” відповідей на власні питання.

Відмова Верховної Ради розглядати питання про відставку міністрів юстиції та енергетики без особистої присутності глави уряду – це перша і очевидна ознака того, що депутати більше не згодні миритися з системою взаємовідносин, яка склалася в трикутнику “Рада – уряд – Офіс президента”.

Так, Юлія Свириденко не прийшла на виклик депутатів, виправдавшись зайнятістю та відправивши до Ради віце-прем’єра Тараса Качку. Але ігнорування прем’єркою Ради в такий критичний момент скоріше показало її слабкість, не кажучи вже про те, що в перспективі воно здатне сильно зіпсувати її відносини з парламентом, який саме відчув смак крові.

Голосування депутатів за відставку двох міністрів у цьому контексті явно не тягне на ознаку виходу з політичної кризи. Звільнити Галущенка та Гринчук за нинішніх обставин було для Ради просто справою честі.

Сьогоднішній день показав, що депутати, які досі перебувають у шоці від почутого на “плівках Міндіча”, вимагають від Офісу президента перегляду чинних правил гри.

І тут дуже важливою є заява, оприлюднена сьогодні від імені парламентарів “Слуги народу” на фейсбук-сторінці депутата від президентської партії Микити Потураєва.

У ній неназвана кількість підписантів не лише висловлює повну підтримку роботі НАБУ та САП, а й говорить про необхідність формування нового “Уряду національної стійкості – без партійних квот та кулуарних домовленостей”, а також про те, що вже згаданий трикутник “парламент – Кабмін – Офіс президента” має “повернутися в рамки Конституції України”.

Інакше кажучи, заявляють деякі члени партії Зеленського, одноосібному правлінню президента, яке реалізується, як багато хто вважає, через главу його Офісу, треба покласти край.

Ця теза перегукується з чутками про можливу відставку всесильного Андрія Єрмака, якими вже два дні повниться політичний інтернет, про яку як про обов’язковий крок на шляху виходу з кризи та оновлення української системи влади відкрито говорять депутати з трибуни парламенту.

Підпис до фото, Колишній спікер Ради Дмитро Разумков, який тепер перейшов в опозицію, вийшов на трибуну з лялькою Карлсона. На “плівках НАБУ” Міндіча називали “Карлсоном”У всій цій схемі є одне велике невідоме – що з приводу того, що відбувається в країні, думає сам Володимир Зеленський.

Президент зараз перебуває у тривалій закордонній поїздці, під час якої про події у політичному житті України практично не згадує. Але вже завтра глава держави повернеться до Києва, де, як повідомляється, проведе зустріч з депутатами фракції “Слуга народу”, – і, слід розуміти, саме там викладе своє бачення “Міндічгейту” та його наслідків: для себе, для свого оточення, для уряду й парламенту, зрештою, для України в цілому.

Врешті-решт, ймовірно, саме там прозвучать “принципові і швидкі рішення, потрібні державі”, які ще вчора анонсував Зеленський.

До того – українська політика взяла паузу. Навіть Руслан Стефанчук закрив сьогоднішнє засідання парламенту і оголосив про його “перехід в режим консультацій з приводу ситуації, що склалася”.

Хід – за Зеленським.

Підписуйтеся на нас у соцмережах