“Моя дитина говорить російською”. Чому в школах Києва стався мовний відкат

• • Author, Наталія Патрікєєва
  • Role, ВВС News Україна, Київ
• 30 листопада 2025

“Забороняти російську примусово — недалекоглядно”. “Вдома ми перейшли на українську, але в школі син говорить “як усі”. “У класі донька — одна з трьох, хто спілкується державною”.

Мовні баталії в Україні не вщухають. Здавалося би, після повномасштабного вторгнення українська безальтернативно домінує, але свіжі опитування школярів мають іншу динаміку.

Дослідження показують, що у київських школах більшість дітей говорять російською на уроках і перервах. Це помічають і батьки, навіть якщо діти вдома говорять державною.

Підпис до фото, Мова спілкування учнів виключно українською як під час уроку, так і на перервах Ці дані миттєво підхопила російська пропаганда. Ідеолог “русского мира” Костянтин Малофєєв встиг заявити про провал “десятиріччя викорінення мови”, подякувавши українським сім’ям за збереження російської.

“Низький уклін українським сім’ям, які під час терору зберігають свою рідну російську мову. І заради цих людей ми маємо довести свою справу”, — написав він.

Ми запитали у читачів BBC News Україна, психологів та освітян, чому діти переходять на російську і що впливає на вибір мови.

Це відкат?

Психологиня Ольга Голубуцька, яка працює із підлітками, вважає, що так, адже мовне питання одразу після повномасштабного вторгнення стояло перед суспільством гостріше.

“Зараз цей відкат відбувається через втому, захисні механізми психіки, люди втрачають здатність пов’язувати реальність зі справжніми причинами. Як, наприклад, дехто скаржиться на електриків через відключення, хоча винні обстріли”, — каже психологиня.

Письменниця Світлана Тараторіна також помічає цю ситуацію.

“Був час, коли політики, бізнес, лідери думок намагалися говорити українською не лише публічно, а й приватно. Була навіть мода. Зараз відкат. Я не можу зрозуміти, чому? І дорослі люди. До їх обраної російськомовності я ставлюся гостріше, ніж до дитячої”, — написала вона.

А от письменниця Євгенія Кузнєцова дивиться на ситуацію філософськи, згадуючи тотально російськомовний Київ 20-річної давнини:

“Я часто зараз кажу, що ніколи не думала, що доживу до такого становища української, яке бачу зараз. Краще б, звісно, цей поступ сповільнився на пару поколінь і Україна за такий екстерн не платила б так дорого. Але це вирішили за нас. В суспільства спрацював механізм захисту. Не без проблем, але про них окремо”, — написала письменниця.

Чому діти обирають російську?

Причини різні — російськомовний контент, родина, друзі.

BBC News Україна запитала читачів, якою мовою розмовляють їхні діти і що на це впливає.

Олег та його сім’я — внутрішньопереміщені з Харкова, зараз живуть у Чернівецькій області.

“Вдома діти розмовляють російською, у селі — румунська, у державних закладах — українська. Але думки російською, бо так розмовляла вся сімʼя, так навчали. І дуже недалекоглядно це примусово забороняти”, — каже чоловік.

Наталія також зазначає, що її дитина говорить російською.

“Ми жили в Одесі, де російська — звичайна мова спілкування. Дитина ходила до приватної школи, де предмети викладалися російською. Вдома ми теж так розмовляємо”, — каже жінка.

Натомість киянин Юрій розповів, що його родина україномовна, тому дитина спілкується мовою як вдома, так і в коледжі.

“На жаль, я змушений погодитися з мовним омбудсменом: як я сам спостерігаю, так і дитина зазначає, що більшість дітей спілкується російською мовою, і я припускаю, що їхня кількість перевищує 65%”, — розповідає чоловік.

Своє занепокоєння з цього приводу висловлює Ірина.

“Моя дитина розмовляє українською, і вона лише третя з 30-ти, яка розмовляє українською. Щобільше, багато хто з вчителів розмовляє російською”, — каже жінка.

Роман із Житомира розповів BBC News Україна, що його дитина розмовляє українською, але з ровесниками, якщо в компанії є російськомовні, переходять на російську.

Киянка Юля погоджується — однокласники сина спілкуються російською, і він відповідає цією ж мовою.

“В активному спілкуванні, де треба швидко орієнтуватися в ситуації (рухливі ігри, наприклад), такі діти (російськомовні) в ступорі часто, бо не встигають зметикувати, про що йде мова під час гри, і така команда програє. Щоб цього не відбувалося, гра ведеться російською мовою”, — розповідає жінка.

Підпис до фото, Із 16 січня 2021 року державна мова обов’язкова у сфері усіх освітніх послугА ось дитина киянки Яни розмовляє російською завжди.

“Дивиться російськомовний контент. З друзями теж спілкується російською. В школі, навіть при зверненні українською, відповість російською. На це впливає те, що дома уся родина теж спілкується виключно російською. І мама, і тато народились і все життя живуть у Києві”, — каже жінка.

Читачі, які виїхали за кордон, розповіли, що їхні діти вивчають і мову іншої країни, і знають українську. Якщо середовище російськомовне, наприклад у Молдові, діти говорять російською.

Іноді російську обирають і в інших країнах Європи. Наприклад, Дарина розповіла, що її родина родом з Херсонської області. Виїхавши до Європи, вони продовжують спілкування російською, хоча діти добре знають українську.

“Я не згодна з мовним насильством, коли примушують людей розмовляти українською мовою, бо ми з України. Я вважаю, що італійська мова була до Муссоліні та після нього, так само як і німецька до Гітлера і після нього”, — вважає Дарина.

Психологія підлітка: бунт і подвійні стандарти

Чому діти, які чудово знають українську, переходять на російську, щойно вийшовши з класу? Психологиня Ольга Голубуцька пояснює це віковими особливостями та “подвійним дном” у поведінці дорослих.

“Є, наприклад, компанія, у ній декілька лідерів, вони говорять російською. Всі інші будуть підтягуватися через страх засудження, витіснення з групи. Для них в цей момент це ключова потреба”, — пояснює психологиня.

Експертка підтверджує, що діти з якими вона працює, також дивляться контент російською мовою. Він з’являється у пошуку найпершим, блогери здаються дітям дружніми.

“Часто у родинах між батьками та дітьми існує слабкий сімейний контакт. Вони мало розмовляють. Якщо дитині просто сказати про російську мову “не можна”, “не роби так, це погано”, — для неї це не аргумент. Їй бракує розмов, в яких зав’язується міцний емоційний, психологічний зв’язок”.

Підпис до фото, Психологиня Ольга ГолубуцькаПсихологиня наголошує, що діти легко підпадають під вплив. Окрім всього іншого, коли вчитель на уроці говорить про важливість мови, а на перерві переходить на російську — це катастрофа для довіри. Дитина зчитує це як лицемірство: “Дорослі самі не вірять у те, що кажуть”.

Підліткам важливо відчувати інакшість. Якщо на них тиснуть — вони чинять опір.

“Є також стійкі наративи, які транслюють інфлюєнсери: “Я підтримую Україну російською мовою”. І підлітки такі: “О, ну ось класна людина, в якої 5 мільйонів глядачів каже, що підтримує Україну російською. А чого я не можу?”.

Ольга Голубуцька пояснює, якщо для молодших школярів батьки вважаються авторитетом, то з віком це починає розхитуватися.

“З років десяти батьківський авторитет згасає. І чим старше стає підліток, тим важливіше, що думають про нього однолітки”.

Чи працюють заборони?

Українське законодавство каже, що українська мова обов’язкова у сфері освітніх послуг, тобто під час уроків. Водночас вже зареєстрований законопроєкт, який може заборонити російську і під час усіх інших активностей на території школи.

Хтось підтримує цей підхід, інші кажуть, що примушувати дітей до української — не варто.

Деякі навчальні заклади вже практикують заборону використання російської на території.

Олеся Божко, засновниця столичної приватної школи “Атлантика”, розповідає, що у їхньому закладі обов’язкова умова для всіх працівників — це спілкування державною мовою і заборона переходити на російську.

“Вчителі, помічники вчителів та адміністратори у випадку, якщо чують, коли діти спілкуються між собою на уроках чи на дозвіллі російською, мають звертати увагу на правило: “у стінах школи спілкуємося державною мовою або англійською, бо школа білінгвальна”, — написала засновниця школи.

Підпис до фото, Олеся БожкоУ коментарі BBC News Україна вона зазначила, що тим, хто порушує правила, не виписують догани і не зменшують зарплати. Все демократично.

“Я, мабуть, за свій досвід провела близько 300 співбесід. Мені важливі цінності вчителів, чим вони живуть, чим цікавляться. У нас три етапи співбесід, у цьому процесі розумієш, чи людина україномовна”, — розповідає Божко.

Вона вважає, що подібні цінності могли би мати усі школи. Заради української до “Атлантики” їздять родини з різних кінців міста.

“Ми не робимо чогось магічного. Не запрошуємо вчителів, які приїхали із заходу України, які добре знають українську. Це вчителі з Києва, навколо Києва. Але правильна політика, яка йде від засновниці, від директора — це основа”.

Іноді до школи приходять російськомовні учні. Засновниця каже, що вони опановують українську в середньому за пів року.

“Зараз говорять, що примусом запроваджувати українську не можна, бо буде відторгнення, призведе дітей до ненависті. Я згодна. Тому потрібно мати цікавих вчителів”, — каже Божко.

З цим погоджується і Ольга Голубицька — підлітки схильні відкидати те, що нав’язують під тиском.

“Треба зайти всередину і зрозуміти, яка там потреба стоїть у тебе за тою мовою, що ти насправді намагаєшся отримати, і тоді показати, яким шляхом ти можеш це отримати інакше. Пояснити, чому українська важлива в діалозі, не в ультиматумі”, — каже психологиня.

Родина впливає найбільше?

Олеся Божко виросла у Києві в україномовній родині і сама гостро відчула, як це — жити в російськомовному середовищі.

Власну школу вона вирішила створити після десяти років державної служби в Міністерстві закордонних справ — щоб її діти могли вчитися українською.

Схожий досвід і у Олени Кухаревської, засновниці столичної “Ліко-школи” — жінка також виросла у столиці в україномовній родині.

Вона розповідає, що у їхній школі також проводили подібне дослідження щодо мовних звичок і з’ясували, що близько 60% вже розмовляє українською мовою, або намагається перейти на українську, а інші 30% спілкуються двома мовами.

“Я кажу колегам, що ми повинні почати з себе. Бо оці подвійні стандарти, які я теж прослідковую в дослідженні, що більшість вчителів все-таки говорить на уроках українською мовою, а на перерві вже таких вчителів менше, а вдома їх ще менше”, — каже Кухаревська.

Підпис до фото, Мовні звички дітей формуються як у школі, так і вдома та серед друзівНа її думку, важливо, аби вчителі говорили українською завжди.

Однак мовна ситуація саме в родині впливає на дітей найбільше.

“Ми в школі всі говоримо українською, наче дитина переходить, повертається додому, а там “відкидає” її назад. Тому ми працюємо і з батьками”, — розповіла засновниця школи.

Для батьків і дітей у школі роблять зустрічі з відомими україномовними зірками, раніше для батьків були окремі курси української.

Про роль сім’ї у мові дитини каже і журналістка Яніна Соколова.

“Не знаю, як у вас. Але моїх україномовних з народження дітей поглинають в школі російськомовні однокласники. Яких поглинули власні батьки…

Якщо молодь не буде говорити українською в родинах і не буде передавати рідну мову далі набутій родині — ми її втратимо”, — написала журналістка.

Знайшли україномовну школу в Києві з третього разу

Для письменниці та військовослужбовиці Валерії Бурлакової пошук столичної школи з україномовним середовищем для сина перетворився на квест.

Про свій досвід вона написала у соцмережах — тривалий час не могла знайти ні садок, ні школу, де б не використовували російської не лише під час занять, а й загалом у закладі.

Зараз її син відвідує приватну школу, де російська заборонена. Заради цього доводиться щоранку прокидатися о сьомій і їхати в інший район.

“У нормальному світі я мала б змогу, маючи всього два запити до початкової школи — “україномовне середовище й наявність укриття” — спокійно обирати будь-яку школу поруч із домом. А не шукати українську школу у столиці України так, ніби я живу на іншому континенті”, — написала Бурлакова.

Письменниця вважає, що у школах потрібно створювати підготовчі класи для тих, хто не знає мови навчального процесу та просто не може повноцінно брати в ньому участь.

“Нехай батьки чітко розуміють: вони прирікають дитину на ще один рік навчання — необхідний і безальтернативний, щоб вона могла розуміти єдину державну мову та відповідати також нею. І що через їхній вибір дитина піде в перший клас пізніше. Це, власне, нормальна практика”, — вважає Бурлакова.

У коментарі BBC News Україна вона зазначила, що після свого допису отримала багато питань від людей, які також шукають школу з україномовним середовищем у Києві.

“Ми звикли називати це “мовним питанням”, але це не про мову — це про спадок колоніальної покори, коли “якось буде” здається безпечнішим, ніж “має бути по-нашому”. І поки ми залишаємо це у спадок дітям. І робимо саме україномовних дітей тими, кому найважче у власній країні”, — підсумувала свою історію військова.

Уповноважений закликає скаржитися

Сергій Сиротенко, заступник керівника Секретаріату уповноваженого із захисту державної мови під час презентації дослідження назвав мовну ситуацію в школах Києва загрозливою.

“По-перше, українська мова — це питання національної безпеки. І це не просто політичне гасло, штамп якийсь чи думка частини суспільства. Насправді це вже є частиною українського законодавства та імперативною нормою українського національного права”, — сказав Сиротенко.

Він нагадав, що наразі за порушення мовного законодавства можна отримати штраф від 1 700 грн до 11 900 грн. Це стосується російської під час уроків, батьківських зборів чи інших публічних заходів у навчальних закладах і не поширюється на перерви, їдальні чи у приватному спілкуванні.

Підпис до фото, Сергій Сиротенко“Важливо, щоби і вчителі, і батьки, і навіть діти знали про свої права і можливості звернення до уповноваженого. Насправді не так багато звернень у нас надходить щодо системи освіти. Це приблизно 5% з усіх. Відповідно штрафів небагато, скарг небагато, але порушень, на нашу думку, доволі багато”, — розповів уповноважений.

Читачі BBC News Україна на власних прикладах розповіли, як підтримують українську у спілкуванні дітей.

Оксана з народження спілкується з сином українською. Але в школі та серед друзів він прагне розмовляти російською, бо “всі так говорять”.

“Те саме і з контентом: попри наші зусилля, у компанії дивиться російських блогерів, бо це дивляться його однолітки. Мене це дуже засмучує. Вважаю, що російський контент потрібно заборонити на державному рівні, адже він формує мовне середовище, у якому українській дитині складно залишатися україномовною”, — каже Оксана.

Ольга з Києва розповіла, що її дитина до 2022-го розмовляла російською, потім родина перейшла на державну.

“Це правда, що в Києві кількість російськомовних дітей більше, й серед друзів сина вони теж є, але дитина розуміє, що не варто переходити на російську, краще він буде з ними спілкуватися українською, щоб вони переходили. Іноді це складно, але це працює”, — каже Ольга.

Юля з Києва погоджується, що на мову впливає саме родина.

“Корисно було б в школах організовувати мовні клуби українською, де діти могли б невимушено спілкуватися на різні теми, обговорювати життєві ситуації (як розумієте, самих уроків недостатньо, адже там більшість часу говорить вчитель). Вважаю, державі слід приділяти цьому більше уваги”, — вважає жінка.