Леонардо проти Мікеланджело: найзатятіші суперництва в історії мистецтва

Підпис до фото, Леонардо да Вінчі і Мікеланджело Буонаротті – колаж

• • Author, Келлі Гровʼєр
  • Role, BBC Culture
• 15 хвилин(и) тому

З давніх часів суперництво між митцями було рушієм прогресу. Ось найвідоміші випадки затятого протиборства геніїв.

Близько 400 року до нашої ери два легендарних давньогрецьких художники, Зевксіс і Паррасій, влаштували мистецьку “дуель”, щоб раз і назавжди зʼясувати, хто з них кращий.

Зевксіс намалював гроно винограду. Зображення було таким переконливим, що, за словами римського письменника Плінія Старшого, птахи зліталися на полотно і намагалися дзьобати вкриті росою фрукти.

Але коли сам Зевксіс спробував відкрити завісу на картині суперника, яку з витонченою майстерністю намалював Паррасій, стало зрозуміло, хто переміг.

Який урок? Якщо хочеш перемогти, мусиш обдурити обманщика.

Підпис до фото, Сцена, що зображує художнє змагання між Зевксісом і ПаррасіємПонад два тисячоліття потому, в 1832 році, британський художник-романтик Дж. М. В. Тернер опинився у схожому запеклому протистоянні зі своїм сучасником Джоном Констеблом.

Картини обох майстрів повісили поруч на виставці в Королівській академії в Лондоні.

Величезне та вишукане полотно Констебля “Відкриття мосту Ватерлоо” (Міст Ватерлоо, зі сходів Вайтголла, 18 червня 1817 року), яке з приголомшливою точністю зображує пишну процесію принца-регента, розмістили поруч із відносно невеликим морським пейзажем голландського порту Геллевутслейс, написаним Тернером.

Констебл працював над своєю складною та розлогою картиною понад десять років. Робота Тернера, приблизно втричі менша, була ледь помітною поруч із нею.

Побоюючись, що його затьмарить полотно Констебля, Тернер вихопив пензель і одним мазком яскраво-червоної фарби намалював хвилю, що піднімалася на передньому плані його картини.

Цей дивний сплеск яскравого кольору (пізніше перетворений на буй) додав таємничості та драматизму до в цілому стриманої сцени.

Одним рухом зап’ястя Тернер схилив чашу терезів на свою користь. Коли Констебл помітив хитрість Тернера, він вигукнув: “Він був тут і зробив постріл”.

Який урок? На дуелі перемагає найшвидший.

Виставка містить понад 170 полотен і малюнків та досліджує, як напружена атмосфера конкуренції формувала їхнє мистецтво та спадщину.

Підпис до фото, Джон Констебл “Вид на собор у Солсбері з луків”, 1831 рокуХоча картина Тернера з голландським портом не приїхала з Токійського художнього музею, де вона зараз перебуває, організатори виставки повісили поруч дві інші картини художників, що також відтворюють їхнє протистояння.

Ці дві картини розмістив поруч у 1831 році й сам Констебл, будучи членом комітету Королівської академії.

“Палац і міст Калігули” Тернера та “Вид на собор у Солсбері з луків” Констебля стали ключовим моментом у багаторічному змаганні художників. Один критик навіть охарактеризував їх різними стихіями – “Вогонь Тернера та дощ Констебля”.

Підпис до фото, Дж. М. В. Тернер, “Палац і міст Калігули”, виставлено 1831 рокуНароджені лише з різницею в рік (Тернер у задимленому Лондоні 1775 року, Констебл у затишному селі графства Саффолк 1776 року), вони з самого початку були протилежностями – як вогонь і вода.

Тернеру, батько якого був перукарем, було лише 14 років, коли він почав вивчати мистецтво, тоді як Констебл, народжений у заможній родині торговців зерном, особливо не цікавився живописом до 20 років.

Їхні кардинально різні темпераменти та погляди на життя не лише вплинули на їхні стилі, але й стали джерелом постійного захоплення для критиків, які не втомлювалися протиставляти їх один одному.

Так один рецензент у журналі London Magazine 1829 року назвав Констебля “суцільною правдою”, а Тернер – “суцільною поезією”. “Один – срібло”, підсумував автор, “другий – золото”.

Жоден суперник, звичайно, ​​не мріє забрати додому срібло.

Але що потрібно, щоб стати перши? Поглянувши на деякі з найвідоміших суперництв в історії мистецтва – від битви титанів між Леонардо та Мікеланджело на початку XVI століття до відомої сутички між Ван Гогом та Гогеном наприкінці XIX-го – можна зрозуміти, як поводитися з обдарованим суперником.

Ось пʼять принципів мистецтва суперництва.

1. Леонардо проти Мікеланджело: Ворожнеча – це паливо

За словами італійського письменника Джорджо Вазарі, один із найгостріших епізодів протиборства між митцями-суперниками стався на вулицях Флоренції близько 1503 року.

Леонардо випадково почув, як група чоловіків обговорювала незрозумілі рядки Данте. Вітаючи відомого художника та ерудита, чоловіки попросили Леонардо пояснити складний уривок.

Помітивши, що повз проходив і Мікеланджело, Леонардо обернувся і сказав групі: “Він вам пояснить”. Відчувши, що з нього глузують, Мікеланджело відповів, пригадавши, як кілька років тому Леонардо не зміг завершити бронзову статую коня: “Поясні це сам, конячий скульптор, який ганебно кинув свою роботу!”.

Підпис до фото, Картина Леонардо да Вінчі “Битва при Ангіарі” та “Битва при Кашіні” МікеланджелоЗа волею долі, двом суперникам невдовзі доручили створити фрески з батальними сцени на протилежних стінах зали в Палаццо Веккьо.

Протистояння назавжди залишилося невирішеним, адже фрески митці так і не завершили.

Утім, судячи з фрагментів етюдів “Битви при Ангіарі” Леонардо та “Битви при Кашіні” Мікеланджело, мало хто сумнівається, що ця ворожнеча підживлювала сили та розум двох чоловіків.

2. Тіціан проти Тінторетто: Вичікуй свій час

Деякі суперництва – це повільний вогонь.

Візьмемо, наприклад, роботи Тіціана й Тінторетто. Останній, ймовірно, був ще підлітком, коли Тіціан, беззаперечний король венеціанського мистецтва та майстер кольору, із заздрості вигнав талановитого підмайстра лише через тиждень роботи в його майстерні.

Хоча Тінторетто не забув образу, вона не завадила йому уважно стежити за кар’єрою Тіціана та вивчати кожен штрих картини свого майбутнього наставника “Введення Богородиці у храм” (1534-1538).

Підпис до фото, Версії “Введення Богородиці у храм” Тінторетто (ліворуч) та ТіціанаПообіцявши показати Венецію іншими очима, Тінторетто врешті-решт – через 20 років після того, як Тіціан взявся за цю тему – створив власну картину “Введення Богородиці у храм”.

У той час як Тіціан написав обережний та вивірений образ із розміреною композицією, бачення Тінторетто динамічне та стрімке та змушує наш погляд підійматися вгору блискучими сходами.

Чи перевершив колишній учень свого вчителя? Один майстерно методичний. Другий відобразив дивовижне.

3. Елізабет Віже-Лебрен проти Аделаїди Лабіль-Жияр: Не вірте пліткам

Але деяке суперництво може бути лише образливими вигадками.

Саме так було в Парижі в кінці XVIII cтоліття, коли дві художниці, Елізабет Віже-Лебрен (улюблена портретистка Марії-Антуанетти) та Аделаїда Лабіль-Жияр (захисниця прав жінок-художниць) отримали два з чотирьох місць, які академія неохоче виділила жінкам.

Їхній успіх зробив їх мішенями для пліток. Недоброзичливці казали, що вони проклали собі шлях до цінних замовлень через ліжко, спокушаючи художників-чоловіків та змушуючи їх писати за них картини.

Однак, замість того, щоб повстати одна проти одної, вони кинули виклик прагненню епохи применшувати роль жінок.

Підпис до фото, “Автопортрет у солом’яному капелюсі” Лебрен, 1782, та “Автопортрет з двома ученицями” Лабіль-Жияр, 1785Пара приголомшливих автопортретів, написаних з різницею в кілька років – “Автопортрет у солом’яному капелюсі” Лебрен (1782) та “Автопортрет з двома ученицями” Лабіль-Жияр (1785), на перший погляд, таємно конкурують один із одним.

Однак, якщо придивитися уважніше, проникливі погляди Лебрен та Лабіль-Жияр, на подив синхронні.

Їх об’єднує непохитна рішучість. Їхня боротьба була не однієї з одною, а з шовінізмом їхньої епохи.

4. Ораціо Джентилескі проти Артемізії Джентилескі: Дай волю своїй люті

Англійське слово “суперництво” – rivalry – пов’язане з латинським коренем rivus (“маленька річка”) і означає спільне використання одного й того ж потоку.

Наша наступна пара, Ораціо Джентилескі та його дочка Артемізія, можливо, починали з одного сімейного джерела, але неймовірно бурхливі води на їхньому шляху призвели до того, що їхні шляхи розійшлися.

Після того, як Артемізія, яка навчалася в римській студії свого батька, свідчила в 1612 році, що колега її батька Агостіно Тассі зґвалтував її, між ними багато що змінилося як в емоційному, так і в художньому плані.

Підпис до фото, “Лютнистка” Ораціо Джентилескі (1610) та “Юдифь, яка вбиває Олоферна” Артемізії (1612)Дві картини, які батько і донька написали незабаром після судового процесу – “Лютнистка” Ораціо та “Юдифь, що вбиває Олоферна” Артемізії – як вважають, свідчать про цей розрив.

Хоча обидві картини демонструють схожість у грі світлотінью в стилі Караваджо, якого вони наслідували, у сюжеті й композиції Артемізії відчувається непохитна лють, якій художниця дає волю.

5. Ван Гог проти Гогена: Якщо щось зламалося, не лагодьте

Але, мабуть, найгірший спосіб вирішити зіткнення двох художніх темпераментів або приборкати таємне суперництво – це вдати, що його не існує.

Мистецтво – ворог ілюзій.

У 1888 році Ван Гог і Гоген спробували працювати разом у спільній майстерні в знаменитому Жовтому будинку в Арлі. Але спроба синхронізувати свої дуже різні темпераменти та творчі підходи зазнала разючої невдачі.

Підпис до фото, “Чоловік у червоному береті” Ван Гога (1888) та “Художник соняшників” ГогенаРезультатом стала катастрофа. І насильство. Ван Гог залишився із понівеченим вухом, а Гоген утік до Парижа.

Портрети, написані під час невдалого експерименту – “Чоловік у червоному береті” Ван Гога (1888) та “Художник соняшників” Гогена – розповідають холодну історію косих поглядів, незручних ракурсів та прихованої ворожнечі.

Підписуйтеся на нас у соцмережах