Де і як продають багаж, який гублять під час перельотів

• • Author, Алекс Кревар
  • Role, BBC Travel
• 58 хвилин(и) тому

Щодня тисячі мандрівників приїжджають до містечка в Алабамі, щоб порпатися в загублених валізах, наповнених усім – від весільних суконь до середньовічних обладунків.

Для багатьох мільйонів мандрівників, які сідають на літак у США або до США, імовірність знову побачите свою здану в багаж валізу на стрічці видачі багажу в пункті призначення – або, якщо її загублять, отримати її назад протягом 90 днів через авіакомпанію – становить понад 99,5%.

Але якщо ви належите до рідкісної меншості, яка більше ніколи не побачить свою валізу, цілком імовірно, що ваші ретельно спаковані речі опинилися в Скоттсборо, штат Алабама. І незабаром знайдуть нових власників завдяки численним покупцям-мисливцям за скарбами в Unclaimed Baggage – єдиному в країні магазині, що спеціалізується на продажах загубленого багажу.

Вирісши за кілька годин їзди в Джорджії, я чув історії про Unclaimed Baggage – майже містичне місце, де знову з’являються загублені валізи, що здавалися зниклими назавжди.

Я знав, що компанія вже давно має довгострокові угоди з усіма основними авіакомпаніями США на купівлю багажу – як зареєстрованого, так і ручної поклажі – який залишається незатребуваним на фатальний 91-й день, коли після виплати авіакомпанією компенсації право власності на ваш улюблений одяг, цінні аксесуари та сімейні реліквії офіційно припиняється.

Підпис до фото, Тисячі покупців щодня перебирають понад 7 000 “нових” загублених речейВміст цих незатребуваних валіз, якщо його визнають придатним для продажу, сортують і оцінюють зі знижками до 80% від роздрібної ціни. Потім він стає частиною більш ніж 7 000 “нових” товарів, які щодня з’являються на величезній торговій площі магазину площею понад 4600 квадратних метрів.

У 2024 році на рейсах у США зареєстрували близько 500 мільйонів одиниць багажу, а ще 2,1 мільярда сумок пасажири взяли з собою в салон. І це ще без урахування того, що Unclaimed Baggage також має контракти з автобусними компаніями, вантажними перевізниками, залізницею, компаніями з прокату авто та готелями. Уявивши ці обсяги, я був приголомшений.

Тож я вирішив поїхати до Скоттсборо – містечка з населенням 16 000 людей у північно-західному кутку Алабами, де передгір’я Аппалачів зустрічаються з річкою Теннессі. Я хотів познайомитися з кількома з тисяч відвідувачів, які з’їжджаються сюди щодня, і зрозуміти, як виникло це дивовижне місце.

Загублене і знайдене

О 08:00 суботнього ранку парковка була майже заповнена. Я припаркувався між автомобілями з номерними знаками Нью-Мексико та Нью-Йорка і пішов слідом за групою літніх покупців, які повільно йшли до розлогого будинку розміром із міський квартал.

Коли вони туди заходили, їхні спини випрямлялися, посмішки ширшали під флуоресцентним світлом, і вони одразу прямували до візків для покупок.

Підпис до фото, Мільйони покупців щороку відвідують Unclaimed BaggageУсередині ряди одягу – розділені за категоріями, розмірами та статтю – тягнулися через зали завбільшки з футбольне поле. Різноманіття чужих суконь, шортів, костюмів, вечірніх платтів, ременів, капелюхів, спідниць, шарфів, джинсів, пуховиків, спортивного одягу, футболок і шовкових піжам сусідило з вітринами з перснями, намистами, браслетами, сережками, годинниками, сонцезахисними окулярами, парфумами та запонками.

Антресоль була присвячена загубленим телефонам, навушникам, зарядним пристроям, ігровим системам, електронним рідерам, планшетам, ноутбукам і камерам. В інших зонах полиці були забиті кросівками, туфлями, чоботами, човниками, капцями та в’єтнамками.

І, звісно, бренди. На відміну від секонд-хендів, що наповнені більше не потрібними своїм власникам речами, товари Unclaimed Baggage походять від мандрівників, які – за словами Дженніфер Крітнер, віцепрезидентки компанії з роздрібної торгівлі та корпоративної культури – часто пакують у подорож свої наймодніші речі.

Як наслідок, мисливці за знахідками нишпорять у рядах, заповнених виробами Patagonia, Burberry, Rolex, Apple, Cartier, Louis Vuitton, Gucci та Bulgari.

Коли ми разом із Крітнер зупинилися перед стіною весільних суконь, я запитав її про емоції та особисті зв’язки, пов’язані з асортиментом навколо нас.

Підпис до фото, Unclaimed Baggage – свого роду протилежність комісійному магазину“Ми всі іноді щось втрачаємо”, – відповіла Крітнер, яка також є директоркою фонду Reclaimed for Good Foundation при компанії.

Він передає близько третини всіх отриманих речей благодійним організаціям.

“Наша мета – найкраще використати те, що до нас надходить… частину [речей] продають, частину передають тим, хто цього потребує, а частину переробляють. Але всі вони отримують друге життя”, – розповіла Крітнер.

“Справжнє питання таке: ‘Що є по той бік втрати?’ – вона зробила паузу. – Знахідка”.

Чоловік і пікап

У квітні 1970 року Дойл Оуенс, покладаючись на інтуїцію, позичив 300 доларів і пікап Chevrolet та поїхав зі Скоттсборо до Вашингтона, округ Колумбія, щоб придбати свою першу партію з 110 сумок у автобусної компанії Continental Trailways.

У відео, де він згадував цю подію, Оуенс, який помер у 2016 році, розповідав, що почувався як герої серіалу The Beverly Hillbillies, коли повертався до Алабами в перевантаженому пікапі. Але після того як він розпродав цей перший вантаж – розклавши його на столах в орендованому будинку – він уже шукав наступну партію. Так народився Unclaimed Baggage.

Еббі Джентрі Бенсон, мешканка Скоттсборо впродовж усього життя, була присутня, коли приїхала та перша вантажівка.

“Коли вони відчинили двері, там уже стояла черга з моєї мами та її подруг, – розповіла вона мені. – У мене й досі є маленький нефритовий перстень, який ми купили того самого першого дня”.

Я запитав Джентрі Бенсон, яка, як і під час кожного візиту, шукала парфуми Chanel, що знову і знову приваблює її сюди.

“Ти ніколи не знаєш, що тобі трапиться, – відповіла вона. – Я приходжу кілька разів на тиждень – іноді двічі на день. Для мене це як роздрібна терапія”.

Оуенс продав бізнес своєму синові Браяну в 1995 році. Час був вирішальним. Того ж року Опра Вінфрі представила Unclaimed Baggage у своєму шоу як “найкраще збережену таємницю шопінгу”.

Підпис до фото, Опра Вінфрі колись назвала цей магазин “найкраще збереженою таємницею шопінгу”Тепер це вже не таємниця. Понад мільйон людей на рік здійснюють сюди справжнє паломництво за покупками, а Туристичне управління Алабами навіть включає Unclaimed Baggage до переліку визначних місць штату.

Люди приїжджають за цінними, дивними й практичними речами, які колись займали почесне місце в чиїйсь шафі. Як і Джентрі Бенсон, вони приходять, щоб перевірити девіз магазину: “Ти ніколи не знаєш, що знайдеш”.

За кавою в кафе при магазині я запитав Сонні Гуд, старшу менеджерку Unclaimed Baggage зі зв’язків із громадськістю та комунікацій, про те, що давно не давало мені спокою: “Чому немає інших магазинів, подібних до цього?”

“У нас є контракти з авіакомпаніями, але насправді все тримається на стосунках, вибудуваних за 55 років”, – сказала Гуд, поки повз проходив покупець із візком, повним велосипедного спорядження.

“І з 300 співробітниками рівень уваги тут важко відтворити. Кожну річ потрібно розпакувати, розплутати, очистити, дослідити, професійно оцінити та автентифікувати – ми ніколи не продаємо підробки – а потім розподілити між продажем, благодійною передачею або переробкою”, – пояснила вона.

“Якщо річ потрапляє онлайн – для продажу на нашому сайті – її також потрібно сфотографувати, описати, виставити в каталозі та відправити покупцеві. Ми перемо 100 000 речей на місяць – це найбільша комерційна пральня в штаті”, – додала Гуд.

Археологи брендів

Я пішов за нею у середину магазину, де зібрався натовп на одне зі щоденних “Unclaimed Baggage Experiences”, під час яких щасливому покупцеві дозволяють розпакувати щойно отриману валізу.

Сумки заздалегідь перевіряють, щоб усередині не було нічого незаконного чи неприйнятного. Надягнувши сині латексні рукавички, жінка з Джорджії діставала речі, а дедалі більша група глядачів – кожен із повними візками – коментувала, що слід продати, пожертвувати або відправити на переробку залежно від ступеня зношеності, а також обговорювала, який тип мандрівника ці речі представляють.

“Ох” і “ах” супроводжували появу штанів, дизайнерських футболок, вінтажної гри Pac-Man і скляної сервірувальної тарілки. Загальний висновок був такий: власник був добре одягнений і мав чудернацький смак.

Підпис до фото, Музей при магазині демонструє деякі з найдивніших речей, які коли-небудь губили у валізахПотім я зайшов до розташованого на території Музею Unclaimed Baggage, який відкрився у 2023 році та демонструє понад 100 найунікальніших предметів, знайдених за ці роки.

Серед них – баскетбольний м’яч з автографом Майкла Джордана, зменшені голови з Амазонії, єгипетська поховальна маска віком 3 500 років і середньовічні обладунки.

За роки роботи співробітники розпаковували 40-каратний смарагд, схований у шкарпетці – його продали за 14 000 доларів, платиновий Rolex з роздрібною ціною 64 000 доларів – проданий за 32 000, а також живу гримучу змію – не продану.

Мене осяяло, що тут відбувається щось більше, ніж просто споживання. Тут є археологічний аспект. Азарт пошуку дивного й несподіваного.

“Тут немає типового покупця, – каже Браян Овенс, власник і генеральний директор Unclaimed Baggage. – У нас бувають усі – від мільйонерів до робітників, і ми любимо їх усіх. Тут немає справжньої демографії. Це радше психографія”.

Поки я ходив магазином, перевіряючи власні археологічні інстинкти – мій “розкоп” приніс майже нову куртку Patagonia зі знижкою 50% – я познайомився з Діаною, постійною відвідувачкою Unclaimed протягом десятиліть.

Похвалившись, що все, що на ній і при ній – сорочка, взуття, штани, намисто та перуанська сумка з гобелену – знайдено саме тут, вона дістала з сумки ще одну нещодавню покупку: 28-сантиметрову статуетку в стилі ар-деко, відлиту у Франції в 1930 році й оцінену майже у 2 000 доларів. Вона заплатила 2,99.

Підпис до фото, Багато покупців серед численних рядів магазину знаходять непомічені скарби “Коли я знаходжу щось подібне, – сказала Діана, милуючись своїм скарбом, – це нагадує мені, чому я люблю сюди приходити: заради пристрасті володіти чимось таким особливим бодай якийсь час”.

“І подивіться на мене. У мене перуанська сумка. У мене французька скульптура. Навіщо мені взагалі подорожувати?” – додала вона.

Підписуйтеся на нас у соцмережах