Джерело: tsn.ua
Українські захисники / © ТСН
Провели 130 днів на передовій і повернулися в тил з трофейною зброєю та полоненим. Це історія, яку зняли бійці 93-ї бригади про своїх побратимів-холодноярців — двох піхотинців «Ка-2» та «Барса».
Про їхнього помічника з Волгограда та перший дзвінок рідним — кореспондентка ТСН Наталя Нагорна у сюжеті переказала цю історію.
У причипі квадроцикла вони приїжджають утрьох. Двоє піхотинців Холодноярської 93 бригади і полонений росіянин повертаються з «нуля».
Денис на псевдо «Барс» та Дмитро на псевдо «К2». Піхотинці брудні, втомлені, але посміхаються — після 130 днів на бойових.
Денис на псевдо «Барс» та Дмитро на псевдо «К2» / © ТСН
«Сьогодні 131 багато зробили, пишаємось своєю роботою, будемо працювати і далі. Страшно перший раз було, а далі вже по накатаній добре, коли ти стріляєш, а не по тобі. Ліки, їжа, ковбаска все було, працювали, копали на совість, хату розібрали нашу FPV-шками, але добре, що добре покопали, вдалося вижити», — кажуть бійці.
Ще вранці вони були на позиціях, шість кілометрів йшли пішки по селах поблизу Костянтинівки. Після всього, що трапилося за ці понад чотири місяці по них так і не вгадаєш, ким вони були раніше і скільки їм років. «К2» — був кухарем у ресторані Дніпра, «Барс» — працював на тепловозі на «Запоріжсталі». Коли заходив на «нуль» — йому було 26. Вийшов на рік старшим.
У «К2» під час боїв засипало автомат, повернувся з трофейним. Росіянина у полон взяли побратими, що жили по сусідству. А «Барс» і «К-2» просто підвезли.
«Два місяці він пробув на сусідній позиції, а ми його прсто привели. Каже, хоче жити в Україні», — розповідають бійці.
Полоненого окупанта звати Данило Сичов — з холодноярцями на позиції він прожив два місяці і вже розуміє українську:
«Трохи понімаю. Допомагав, позицію добудовував. Я знаходився там 60 з чимось днів».
Полонений росіянин / © ТСН
Це інтерв’ю, у жодному разі не допит — російський солдат Данило розказує, як почав воювати проти України:
«Я служив у Республіці Вірменія у 102 військовій базі, був командиром ПТРК, ударив офіцера, відправили в Новочеркаськ».
Тим часом «К2» та «Барс» складають плани на майбутнє. Перший пункт — очевидний:
«За чотири місяці хоч помитися».
Але перед тим побратими дають їм телефони. Обидва дзвонять мамам. «К2» обдивляється брудні руки і регоче з маминого прохання — скинути фото. «Барс», якого фотографують побратими «Риба» та Микита, сором’язливо ховає цигарку за спину. Звісно, це день коли вони щасливі і попереду — відпустка.
