«Під тим бетоном похований злочин армії Росії»: окупанти хочуть відкрити драмтеатр у Маріуполі, який зруйнували...

Окупанти збираються запускати Маріупольський драмтеатр – ту саму будівлю, де, за даними очевидців, російська авіабомба у березні 2022-го вбила кілька сотень цивільних. Відкриття анонсували на 25 грудня, але в останній момент скасували. Згодом у місцевих пабліках почали з’являтися повідомлення, що вистави у «відбудованому» театрі почнуть грати лише з весни 2026-го. Водночас російські ЗМІ показують сюжети про реконструкцію, а італійський журналіст Даніеле дель Орко, який приїжджав в окупований Маріуполь, називає відновлений театр «вражаючим». Центрі протидії дезінформації кажуть про «типовий пропагандистський інструмент».

• Як зараз виглядає місце авіаудару?
• Хто там виступатиме і які вистави ставитимуть?
• Чи взагалі російські ЗМІ згадують про факт бомбардування театру в 2022 році?

Розповідає проєкт Радіо Свобода Донбас Реалії.

Як драмтеатр виглядає зараз«Окупанти мали детальні креслення драматичного театру, тому що всі проєкти, побудовані в радянський період (або їхні оригінали, або копії) зберігалися в архівах, зокрема в Москві. Тому ця вправа (відбудова – ред.) для них не стала складною», – каже у коментарі проєкту Донбас Реалії заступник міського голови Маріуполя Денис Кочубей.

У грудні 2022 року окупаційна адміністрація ухвалила рішення про демонтаж залишків розбомбленого драмтеатру. Сили РФ обгородили їх парканом ще після окупації Маріуполя, а будівельні роботи стартували на початку 2023 року. Окупанти залучили будівельників з російського Санкт-Петербурга, мер якого називав проєкт з відновлення драмтеатру «символом російської культури та духовної єдності міст-побратимів – Санкт-Петербурга та Маріуполя».

Від театру, який пам’ятають містяни, залишилася лише фронтальна стіна. Маріупольський театр був побудований з білого каменю, який доставляли з Криму. Натомість нинішнє будівництво – зі звичайної червоної цегли, яку покрили штукатуркою. Це видно із фотографій з будмайданчика, які з’являлися у проросійських пабліках.

У березні 2024 року під час робіт на фронтоні театру було втрачено майже всі автентичні скульптури: з дев’яти оригінальних уціліла лише одна. Решта зруйнувалася через обвал карнизної частини. Замість них встановили дев’ять нових фігур, виготовлених у Ростові-на-Дону. Частину з них створили на основі архівних знімків, інші ж представили як нібито відновлені з фрагментів зруйнованих оригіналів. Нині на фронтоні розташовані скульптури шахтаря, металурга, колгоспника та німф із флейтами, окремі з яких сягають понад три метри заввишки.

На простір перед головним фасадом поклали суцільне покриття, яке фактично перетворилося на паркувальний майданчик (раніше це була пішохідна зона).

Фотографії, поширені місцевими телеграм-каналами, показують театральну будівлю досить типової конструкції. Глядацька зала, судячи з кадрів, майже відремонтована: в ній повісили кришталеву люстру і розставили стільці.

У сюжетах на російських каналах кажуть, що окупанти «не лише повернули вигляд будівлі, а й зробили її сучасною», мовляв, у холі з’явилися пандуси для маломобільних глядачів, встановили ліфти, під сходи спеціально заливали фундамент та облицьовували їх мармуром, а приміщення кас стало просторішим.

«Є певні речі, які вони осучаснили або змінили. Можна сказати, що драматичний театр хоча і відновлений, але важко назвати його ідентичним проєкту, за яким він був збудований. Тобто змінені матеріали облицювання, тому театр має трохи інший колір, змінили скління, деякі конструктивні елементи. Вони навіть не спромоглися відтворити наближені до оригіналу, зі збереженням деталей, статуї на фронтоні. Тобто це максимальне спрощення», – каже Денис Кочубей.

За словами, колишнього радника міського голови Маріуполя, а нині керівника «Центру вивчення окупації» Петра Андрющенка, реально готова лише частина будівлі, яку бачать глядачі: вхідна зона, глядацька зала, сцена.

«А все, що розташоване далі, дві третини театру (гримерки, технічні приміщення, купа всього) – не готове там і близько. Вони, швидше за все, відкриють театр, відіграють виставу і закриють його для подальшого ремонту», – каже він.

Перед театром, де у 2022 році був напис «Діти», встановили ялинку. У 2021 році, перед повномасштабною війною і облогою Маріуполя, тут теж стояла ялинка, яка впала через вітер.

Вперше після окупації ялинку на цьому місці поставили в минулому році, її подарував Маріуполю Санкт-Петербург у 2022 році, до минулого року дерево встановлювали на площі Свободи. Але подальша доля ялинки була невідома – люди припускали, що її могли перепродати або відправити в Росію. Цього року встановили стару маріупольську ялинку, каже журналістка, головна редакторка сайту Маріуполя 0629 Анна Мурликіна:

«За моїми спостереженнями, це та сама ялинка, яка десь до 2010-го або 2012 року стояла в Маріуполі. Потім, коли місто придбало нову, сучасну, її розібрали і поклали на зберігання в приміщення районної адміністрації Центрального районного міста. Там вона і зберігалася. Судячи з того, як цьогоріч вона виглядає, це саме та ялинка, яку дістали з тих підвалів райадміністрації і поставили перед театром. Вона вже, звісно, несучасна. Це якесь повернення до минулого, взагалі загальне враження, що місто поступово перетягують у минуле і все, що було прогресивним, помирає, і залишається лише те, що вже нікому не потрібне».

«Нові люди, які приїхали туди з депресивних міст Росії та інших республік РФ, для них це – шоу. Для них навіть ця ялинка стара – це мега вау, вони всі біля неї фотографуються вдень, увечері, вони цьому радіють. Місцеві жителі, які десь пускають сльозу з приводу того, що тут же люди загинули, – це там немодно. І скоро про це навіть пам’ятати буде немодно», – каже президент «Маріупольського телебачення» (2019 – 2023) Микола Осиченко в ефірі Радіо Донбас Реалії.

Росія відбудувала драмтеатр, щоб стерти пам’ять про злочин – маріупольціВідновлення драмтеатру в Маріуполі має на меті приховати воєнний злочин і стерти пам’ять про нього, кажуть співрозмовники проєкту Донбас Реалії.

«Росія своєю відбудовою хоче приховати те, що може стати безпосереднім доказом її злочину», – каже журналістка Анна Мурликіна.

За її словами, під завалами – останки загиблих, а бетонування маскує сліди злочину.

«За свідченням маріупольців, з якими я спілкувалася, до вересня-жовтня 2022 року навколо театру був трупний сморід, попри те, що росіяни вже почали розгрібати завали, щоб почати будівництво нового театру. Більше того, російські медіа повідомляли, що в липні будівельники вимушені були призупинити роботи, бо не могли там працювати через той сморід. І там проводили дезінфекцію, а потім залили бетон. І що під тим бетоном? Ми не знаємо. Але точно відомо: під тим бетоном похований злочин російської армії», – розповідає журналістка.

Театр стає інструментом для формування нового наративу: замість того, щоб пам’ятати про блокаду, бої, загибель людей і героїзм, у пам’яті залишається лише факт відкриття «російського драмтеатру», каже Петро Андрющенко.

Він проводить паралелі з радянською пропагандою, коли в історіях про «героїв-піонерів» не було правди, і показує, що сучасна російська пропаганда працює за тією ж схемою: адаптує старі наративи, додає елементи імперської Росії та використовує соцмережі, щоб поширювати цей спрощений і маніпулятивний образ подій.

«Вони будують власні спогади про цю війну – геть не такі, якими вони були. У цих спогадах драматичного театру взагалі не буде. Тобто трагедії не буде, нічого не буде. Простіше забути. Тому треба його відкрити, щоб в пам’яті залишилось «відновлення драматичного театру», – пояснює керівник «Центру вивчення окупації».

Цю думку підтримує і політолог, голова ГО «Агентство розвитку Приазов’я» Костянтин Батозський: «Нема розбомбленого театру – значить трагедії не було. Це звичайна тактика росіян – уникати відповідальності за скоєні злочини, особливо воєнні. Тому сенс цього – зробити так, щоб в пам’яті людей ця трагедія, в якій загинули мирні мешканці, просто ніколи не існувала. Ви ж не бачите розбомбленого театру – значить, цього ніколи не було».

Заступник міського голови Маріуполя Денис Кочубей стверджує: Маріуполь став інформаційним пропагандистським проєктом Росії.

«Коли на місці найбільшої трагедії стоїть та ж сама будівля, там ніби вирує культурне життя – значить, на думку росіян, все, що «розповідає українська пропаганда» – фейк. Я не виключаю, що вони в майбутньому будуть навіть цілі престури возити і намагатися затягнути іноземних журналістів для того, щоб показати, як відбудовується Маріуполь, як добре маріупольцям живеться у цьому місці», – каже він.

Нещодавно російське агентство «РІА Новини» опублікувало відео, на якому італійський журналіст Даніеле дель Орко, який у 2022 році після окупації Маріуполя приїхав до міста в умовах повного контролю російської сторони, розповідає про «вражаюче відновлення» драмтеатру.

У Центрі протидії дезінформації зауважили, що теза про «вражаюче відновлення» драмтеатру з вуст іноземця – «це типовий пропагандистський інструмент, покликаний легітимізувати окупацію Маріуполя і замінити розмову про воєнний злочин картинкою «будівельних успіхів».

Що і коли показуватимуть у театріПопри те, що російські ЗМІ заявляли, ніби відбудований театр готовий на 95%, показ прем’єр у ньому скасували. Спершу фігурувала дата відкриття 25 грудня, згодом – 27 грудня. Зараз про заплановані заходи щодо відкриття театру не повідомляється, офіційного скасування теж немає. Натомість в місцевих пабліках з’явилася інформація, що новорічні вистави показуватимуть у будівлі філармонії, що на проспекті Металургів, а в драмтеатрі почнуть грати вистави з весни 2026 року.

«Щойно стане відомо, ми одразу повідомимо про це», – так на сторінці драмтеатру в одній із соцмереж відповіли на запитання, коли відбудеться перша вистава в «новому театрі» 19 грудня – за 6 днів до анонсованого відкриття.

«Квитків на прем’єру ж немає. Там не буде ніяких оцих цивільних людей насправді. Там будуть виключно бюджетники, військові, родини, яких туди натягнуть за запрошеннями», – переконаний Петро Андрющенко.

На сайті окупованого театру запланованих подій на 25 грудня не було. А на 26-те анонсований спільний концерт естрадно-симфонічного оркестру Донецької філармонії і театру. Починаючи з 30 грудня, можна придбати квитки на вистави, які відбуватимуться в будівлі філармонії, зокрема російської казки «Червоненька квіточка» (російською – «Аленький цветочек»).

У відновленому театрі працюватиме частина колективу Донецького обласного театру, що залишилася в окупації, а також російські актори, які приїжджатимуть у межах «культурного обміну».

«Там працюватиме частина колективу, яка, на жаль, залишилася. Вони для себе це виправдовують певним чином. Але вони зайняли конформістську позицію і фактично, на жаль, обслуговують інтереси нашого ворога. Частина колективу оновилася, це росіяни. І ми будемо бачити дуже активний, як вони це називають, «творчий культурний обмін». І багато колективів з російських регіонів будуть приїздити до Маріуполя. Тому що для Росії – це величезна, важлива пропагандистська історія, вони її використовуватимуть максимально», – каже Денис Кочубей.

Репертуар театру буде російськомовним і ідеологічно навантаженим, додає заступник міського голови Маріуполя.

«Зараз це російська мова, російський репертуар. А російський репертуар – це дуже часто про «великодержавну російську культуру», політичні наративи. І я не здивуюся, якщо ми побачимо якісь зашкварні речі, як постановка про те, що сталося, за версією росіян, в драматичному театрі 16 березня 2022 року. Тобто це для них платформа ідеологічної обробки, перш за все», – переконаний він.

Як реагують на відбудову драмтеатру місцевіУ місцевих пабліках багато обурення «фасадною підготовкою», яка має на меті приховати правду про бомбардування театру.

Анна Мурликіна каже, що культурне середовище, яке раніше формувало театральну аудиторію Маріуполя, майже повністю виїхало з міста. Саме ці люди були ядром театральної спільноти, і їх уже немає в окупації.

«Я знаю, що всередині Маріуполя люди не підтримують відбудову театру. Бравуючі дописи в соціальних мережах – я не впевнена, що це щирі дописи і що це взагалі дописи від маріупольців. Тому що ті групи людей, з якими я спілкуюся, їхній настрій геть протилежний. Ті люди, які зараз удають із себе журналістів чи блогерів і записують відео, водять екскурсії, роблять репортажі, навіть не знають, де там був буфет. І називають бальну залу буфетом. І це так смішно виглядає для поціновувачів театру, тих, хто там фактично виріс душею точно», – каже вона.

Театр для маріупольців, які живуть в окупованому місті, неактуальний на тлі руйнувань, виживання та відсутності допомоги, стверджує Костянтин Батозський.

«Більшість містян досі не отримали житло і живуть в руїнах. Громадський транспорт ходить дуже погано, місто не зв’язане між собою. За фасадом центру, який вони в прискореному режимі «відновлюють» – просто декорації руїн, в яких якимось чином от виживають люди. Тому їм цей театр абсолютно по цимбалах. Це просто ніяк не вплине на їхнє життя, бо вони зосереджені не на тому, щоб ходити в театр, а на тому, щоб вижити», – пояснює він.

Журналістка згадує, що минулого року в річницю бомбардування драмтеатру група містян провела стихійний мітинг біля будівлі. Участь у ньому взяли переважно аполітичні мешканці, зосереджені на виживанні та боротьбі за своє житло. Саме тому ця акція, за її словами, має особливу вагу.

«Вони казали, що не будуть туди ходити, бо там чатує смерть. І я дуже сподіваюся, що душі тих людей, які лежать у тому бетоні, будуть навідуватися не тільки до акторів, які вийдуть на ту сцену, переступлять через цей злочин, але і до будівельників, і, можливо, до тих людей, які приведуть на ту прем’єру спектаклю. Я дуже сподіваюся, що вони не дадуть спокою, доки вони не будуть перепоховані і їм не буде належне віддано», – каже Мурликіна.

Як російські ЗМІ зараз висвітлюють факт бомбардування театру

«Російська пропаганда взагалі уникає теми загибелі людей в Маріуполі. Її не існує, її не обговорюють, вона не транслюється від офіційних посадовців окупаційної адміністрації. Розмови на цю тему обрубують і присікають. Вони просто ігнорують жертв Маріуполя», – констатує Анна Мурликіна.

Водночас росіяни активно згадують інші історичні трагедії – аварію на Чорнобильській АЕС, блокаду Ленінграда, але не згадують про загибель людей у Маріуполі протягом 86 днів блокади у 2022-му, підкреслює журналістка.

Росія поширює фальшиву версію трагедії в драмтеатрі, російські ЗМІ подають, що драмтеатр «був зруйнований неонацистами»: мовляв, вибухівку зсередини заклали військові батальйону «Азов», зазначає Анна Мурликіна:

«Ця історія з перекладанням відповідальності за бомбардування підтримується і досі: що це не ми, що ніяких бомб, літаків не було, що це всередині вибухівка була занесена «азовцями», яку вони підірвали, щоб отримати таку політичну реакцію світу, яку Україна отримала. Тому я вважаю, що вони будуть і надалі цю історію розкручувати, попри заяви експертів, попри розрахунки кількості вибухівки, яка мала бути занесена всередину, щоб спричинити такі руйнування. Тому що фізично вона просто не помістилася б. І люди, які там переховувались, не могли б не помічати цієї вибухівки. Жодних фото, свідчень про ту вибухівку в театрі не існує».

Микола Осиченко говорить про абсурдність цієї логіки російських ЗМІ: якщо «мінування» мало створити масштабну трагедію, то чому загиблих так мало? За його словами, пропагандистські пояснення не збігаються з реальною ситуацією.

«Коли я питав у місцевих пропагандистів: «А якщо мінували – навіщо?». [Вони відповідали:] «Для того, щоб зробити велику провокацію і звинуватити в цьому Росію». Припустимо. Тоді чому ж, на вашу думку, так мало жертв, якщо вони хотіли зробити провокацію, щоб було багато жертв, чому ви не показали багато жертв? «Ну тому що люди встигли виїхати, піти», – [відповідали вони]. Тобто така нісенітниця, яку на голову не натягнеш», – пояснює Осиченко.

Політолог Костянтин Батозський наголошує, що біля драмтеатру в часи Другої світової війни поховали інтервентів.

«За злою іронією, це місце було цвинтарем. Тобто, тоді це були і румуни, і німці, які стояли в Маріуполі, вони там поховані. От і зараз людей поховали, по суті, просто заливши бетоном зверху», – каже він.

Скільки людей загинуло під час бомбардування театру

«Я записувала свідчення людей, які виїхали з окупованого міста і були в театрі в момент вибуху. Усіх їх врятувала якась випадковість. Люди кажуть, що це була просто гора будівельного сміття, перемішана з залишками тіл. Багатьом просто не було можливості допомагати. Декілька днів до того місця через бомбардування не могли навіть військові підійти, щоб почати розбирати завали. Хтось заживо, можливо, помирав без допомоги», – розповідає Анна Мурликіна.

В 2022-му окупанти завершили розбір завалів та вивезення тіл загиблих. За даними керівника «Центру вивчення окупації» Петра Андрющенка, їх поховали під безіменними номерами в братській могилі в Мангуші. Росіяни могли вивезти не всі тіла загиблих, а лише ті, які знайшли на поверхні, переконані місцеві журналісти.

Точна кількість жертв бомбардування 16 березня 2022 року остаточно не встановлена. Спершу офіційна влада Маріуполя заявляла про близько 300 загиблих, а Associated Press, провівши детальне візуальне розслідування, оцінило, що число жертв могло сягати 600 осіб і вище.

«Тільки в драматичному театрі, за нашими підрахунками, могли загинути від 300 до 800 людей, – каже заступник міського голови Маріуполя. – Ми як міська рада зупинилися, оперуючи певними підходами, методиками до визначення числа загиблих, на цифрі 22 тисячі (у Маріуполі загалом – ред.). Ми створили реєстр вбитих Росією в Маріуполі і наповнюємо його на основі свідчень очевидців. І таких верифікованих свідчень у нас понад 12 тисяч – ми ще не завершили навіть цю роботу. Але розуміємо, що реальна чисельність загиблих була величезною. І ані в Україні, ані в світі ще не збагнули, що відбулося, і не надали адекватної оцінки злочинним діям Росії».

«Страшно те, що ми ніколи не дізнаємося, скільки людей загинуло в драмтеатрі і в Маріуполі загалом. Цих даних немає і не буде, тому що Росія зачистила все», – каже президент «Маріупольського телебачення» (2019 – 2023 рр.) Микола Осиченко в ефірі Радіо Донбас Реалії.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.