«Виїхати з окупації». Як подружжя переселенців евакуювало тисячі людей

Юрій Маркевич«Навіть коли єдиним способом залишався шлях через Росію і Білорусь, ми все одно вивозили людей. Окрім цього, ми їхали туди, куди не їдуть ні волонтери, ні Червоний Хрест – ніхто», – розповідає громадська активістка та культурна менеджерка Діана Берг.

Активісткою Діана стала в Донецьку, розпочавши організацію проукраїнських мітингів ще у 2014-му. Під час війни вона двічі втратила дім і мистецьку платформу.

Каже: їй пощастило виїхати з окупованого Маріуполя у перші тижні російського повномасштабного вторгнення, оскільки на блокпостах військові РФ ще не мали списків «небажаних», до яких належала й вона.

На підконтрольній Україні території Діана відновила культурні проєкти. Один із них – онлайн-музей спогадів про Маріуполь. Разом із чоловіком та волонтерами вона також почала евакуйовувати людей з окупації. А почалося усе з вивезення рідних. За майже чотири роки подружжю вдалося вивезти близько п’яти тисяч людей та ще декілька сотень тварин.

Про те, як їм вдається те, що виглядає неможливим, подружжя переселенців розповіло проєкту Радіо Свобода «Ти як?».

Діана Берг родом із Донецька. У 2014 році вона стала співорганізаторкою акцій «Донецьк – Україна».

28 квітня 2014-го відбулася крайня в історії міста проукраїнська хода. Тисячі донеччан, після виконання Гімну України, йшли колоною вулицею Артема, вигукуючи «Слава Україні!».

За інформацією Державного архіву Донецької області, під час виконання пісні «Воїни світла» на мирних демонстрантів із вигуками «Росія, Росія» напали. Проросійські найманці були озброєні битами, газовими балончиками, ланцюгами, травматичними пістолетами та ножами. У натовп полетіли петарди й каміння. За даними архіву, 15 учасників патріотичної акції зазнали поранень, багато травмованих відмовилися від медичної допомоги.

Коли адресу її квартири «злили» в мережу, Діана залишила місто й переїхала до Маріуполя. Спершу вона допомогла львівському театру Леся Курбаса організувати в місті безкоштовні вистави. Згодом підтримувала артистів і митців, які привозили до Маріуполя різні заходи. А 2016-го відкрила платформу «ТЮ».

Діана каже: платформа була не просто культурним центром. Через проєкти, події, театралізовані вистави вони піднімали теми соціальної несправедливості, прав людини, давали можливість переосмислити радянське минуле, навчали підлітків діджейства та мистецтва, показуючи, що їхнє майбутнє – не лише завод.

Четвертого березня 2022 року жінка разом із чоловіком Олександром виїхала з Маріуполя.

«Не було ідеї поїхати з міста. Так, тут «бахкає». Хіба вперше «бахкають» у Маріуполі? Але з кожним днем ми чули це все ближче і ближче. Та й у місті з першого березня не було газу, електрики, води, опалення, зв’язку, інтернету. Найстрашніше – коли ти з п’ятої вечора в темряві, чуєш ці вибухи і розумієш, що навіть «швидку» не викличеш.

Саме тому ми вирішили прориватися. Усі знали, що російські військові мають списки «небажаних», а ми ще й активісти, і я в них записана ще з 2015-го. Проте виявилося, що спершу нас оточили дуже недосвідчені танкісти, а потім, коли ми встигли проскочити, прийшла вже Росгвардія з тими списками».

На зв’язці ключів Діани й досі є один із тих, яким вона відчиняла двері платформи «ТЮ».

Після початку повномасштабної війни приміщення стало прихистком для людей, де вони ховалися від обстрілів. Вивезти з нього речі, каже жінка, їй так і не вдалося – найняти перевізника вона вже не змогла.

Згодом, на підконтрольній Україні території, Діана відновила культурні проєкти. Так, до прикладу, з’явилася ініціатива Memoriupol – онлайн-музей спогадів про окуповане та зруйноване місто військовими РФ.

«Вивозити стало набагато складніше»

Із Маріуполя подружжя переїхало до Львова. Саме тут в Олександра Сосновського, чоловіка Діани, виникла ідея щодо евакуації. І розпочалося все з вивезення родичів.

«Я десь тиждень посидів, думаю, що тут буду робити. Моя мама залишилася в Маріуполі з шістьма котами, без зв’язку. І треба було щось робити. Тому повернувся в Запоріжжя».

Діана додає: на той момент російські військові окупували місто та облаштували десятки блокпостів.

«Нікого туди не пускали. Але в Запоріжжі з’явився осередок, звідки люди могли якимось чином проїхати в Маріуполь і, відповідно, вирватися звідти теж могли. Саша зустрівся з іншим маріупольцем, який теж думав, як вивезти своїх батьків. Так вони разом започаткували цю ініціативу: змогли домовитися, знайти автобуси, водіїв – організовували дуже складну логістику.

Почалося все з Маріуполя, а далі – Бердянськ, Олешки – і зараз охоплюємо вже всі окуповані території. Важливо розуміти, що люди досі хочуть виїхати. Це досі українська земля, і це досі українці».

Так Олександр разом із Денисом Мініним почав займатися евакуацією людей та тварин з окупованих територій – ініціатива згодом трансформувалася в ГО «Вивеземо».

Упродовж 2022-го волонтери збирали донати, щоб профінансувати вивезення людей. А вже з 2023-го почали допомагати партнери та фонди. Окрім цього, Діанина платформа «ТЮ» допомагала з пошуком грантів.

За її словами, з кожним роком евакуація ставала все складнішою:

«Спочатку евакуйовували в Запоріжжя через Васильківку. Згодом цей пропускний пункт закрили, і ми почали проводити евакуації через «зелений коридорГуманітарний коридор «Колотилівка – Покровка» був призупинений у 2024 році через бойові дії та обстріли у Курській області, що унеможливлювало безпечний проїзд» в Сумській області. Коли він працював, ти міг звідти вийти тільки пішки – там не можна було проїхати. Ми одного разу евакуйовували родину з Олешок, а виїзд – через Суми. Тобто їм треба було проїхати всю окуповану територію».

Навіть коли єдиним способом залишався шлях через Росію і Білорусь, ми все одно вивозили людей. Окрім цього, ми їхали туди, куди не їдуть ні волонтери, ні Червоний Хрест – ніхто».

Платформа «ТЮ», співпрацюючи із закордонними партнерами, надавала грошову допомогу евакуйованим. За словами Діани, вони допомогли близько 450 сім’ям.

«Евакуйованих людей у Запоріжжі годували. Інколи були навіть тимчасові місця, де вони могли перебувати певний час. Проте люди приїжджали на таких розтрощених машинах, а хтось – узагалі без нічого. У більшості з них були дуже нагальні потреби. Ми подумали, що краще допомогти їм грошима. Нехай це буде невелика сума, але хоч щось».

Станом на 2025 рік, кажуть волонтери, їм вдалося евакуювати близько п’яти тисяч людей, приблизно 250 котів та трохи собак, розповідає Олександр.

«Зараз, на жаль, евакуюємо набагато менше через різні причини (менше пропускних пунктів, коштів – ред.). Загалом, найактивніший період був, звісно, 2022 рік. 2023 року було менше людей, тому що вивозити стало набагато складніше. Ми ще й брали такі складні випадки, які не брав ніхто інший».

Станом на середину грудня 2025 року в Україні офіційно зареєстровано 4,62 мільйона внутрішньо переміщених осіб, про це повідомило Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності на запит видання «Апостроф». Найбільше переселенців проживає в Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областях, а також Києві.