Війна Росії проти України триває вже довше за “Велику Вітчизняну”. Що далі

Підпис до фото, Російсько-українська війна триває вже майже 4 роки і ще далека від завершення

• • Author, Олег Черниш
  • Role, ВВС News Україна
  • Reporting from, Київ
• 51 хвилин(и) тому

Повномасштабна агресія Росії проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року, вже триває понад 1418 днів, тобто довше за “Велику Вітчизняну Війну”. Так в радянській та російській історіографії називають період Другої світової війни, який почався 22 червня 1941 року з нападу німецької армії на СРСР і завершився капітуляцією Німеччини 9 травня 1945 року.

ВВВ (Велика Вітчизняна війна) – надважливий період для сучасної російської держави. Очільник Кремля Володимир Путін неодноразово апелював до неї в контексті різних історичних подій.

Він називав її “священною війною”, а 9 травня – “найголовнішим святом” для росіян. Саме на цій “священній перемозі” багато в чому ґрунтуються основи сучасної Російської держави. Вона є однією з головних її “скрєп”, на ній фактично і збудований сучасний російський національний міф та будується російська ідентичність.

Після початку СВО (“спеціальної військової операції” – так в Росії називають повномасштабну війну проти України) Путін постійно намагається проводити паралелі між цими двома війнами.

“Правда і справедливість на нашому боці. Уся країна, суспільство, народ підтримують учасників спеціальної воєнної операції. Ми пишаємось їхньою сміливістю та рішучістю, тією силою духу, яка завжди приносила нам лише перемогу”, – заявив він 9 травня 2025 року в Москві на святкуванні 80-ї річниці перемоги у Великій вітчизняній війні.

Однак така тривалість збройного конфлікту в Україні, а також його поточні результати все менше і менше схожі на ту “перемогу”, про яку так мріє Кремль. На ейфорії вторгнення в Україну російська пропаганда казала “про Київ за три дні”.

І хоча по тривалості ці дві війни вже співставні, масштаби ВВВ і втрати у ній визнаються і звеличуються, а напад на Україну росіяни вперто називають спецоперацією, а за вживання терміну війна людей навіть переслідують.

Порівняння результатів

За майже чотири роки “Великої Вітчизняної” фронт встиг дійти майже до Москви і відкотитися назад до Берліна.

Масштабні успіхи нацистських військ, які до кінця осені 1941 роки змогли окупувати всю територію України, Білорусі і дійти до околиць Ленінграду та Москви, почали потроху згасати вже взимку 1941-42 років.

Радянські війська змогли відкинути противника від столиці СРСР, а протягом 1942 року зупинити його на більшості напрямків.

Провал німців під Сталінградом в лютому 1943 року став початком кінця планів Гітлера та його союзників. Після цього радянські війська почали поступово відтісняти противника на захід, а відкриття другого фронту в Нормандії на початку 1944 року довершило справу.

На початку травня 1945 року після падіння Берліна союзники по антигітлерівській коаліції вже святкували перемогу над потужним ворогом, який ще пару років тому здавався непереможною німецькою “військовою машиною”.

Однак “Велика Вітчизняна” запам’яталась не тільки цим, але й неймовірно високою кількістю жертв як серед військових, так і серед цивільних.

За приблизними підрахунками, СРСР втратив за роки війни не менше 15,5 млн людей, з яких бойові втрати радянської армії склали майже 10,2 млн.

Німеччина та її союзники втратили на східному фронті близько 3,5 млн бійців загиблими та полоненими.

Підпис до фото, Російське військово-політичне керівництво переконує, що “СВО” йде успішно і за планомВійськова агресія сучасної Росії проти України має набагато скромніші результати станом на початок січня 2026 року.

Ще з березня 2014 року Москва змогла захопити і анексувати український півострів Крим, а також ініціювати сепаратистські рухи в Донецькій та Луганській областях.

Вранці 24 лютого 2022 року російська армія, чисельністю близько 180 тис. бійців, почала вторгнення відразу з декількох напрямків в Україну. Колони бронетехніки РФ рухались з території Білорусі в напрямку Києва, з Криму – на Херсонщину і Запоріжжя. Бої зав’язалися на околицях Сум, Харкова та Чернігова.

Вже наприкінці першого місяця повномасштабної війни Москва, зазнавши значних втрат серед військових, була змушена вивести свої підрозділи з Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Восени 2022 року українська армія змогла провести відразу декілька успішних контроперацій і звільнила більшу частину захопленої території Харківської області, а також правобережжя Херсонщини.

Щоправда, Кремль в цей самий період вжив екстрених заходів, щоб втриматися від поразки у війні.

Російська влада оголосила і провела мобілізацію, що дозволило швидко поповнити армію необхідною кількістю особового складу, офіційно включила до своєї Конституції території Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей, а також почала переведення економіки на “воєнні рейки”.

Вже в 2023 році Україна спробувала продовжити свій успіх і провела широко анонсований контрнаступ на півдні. Він не став успішним, Збройні сили, не маючи достатньо техніки, авіації і боєприпасів, не змогли пробити оборонні редути, які вибудувала РФ в Запорізькій та Донецькій областях.

З осені 2023 року стратегічна ініціатива перейшла до Кремля. Російські війська змогли провести декілька масштабних наступальних кампаній і протягом 2024-2025 років захопили великі промислові міста на Донеччині, такі як Авдіївка, Курахове, Вугледар, Торецьк, Велика Новосілка та Сіверськ. Ще раніше вони захопили Бахмут. Наразі близькі до падіння також Покровськ, Мирноград та Гуляйполе (Запорізька область).

Також РФ вдалося, залучивши війська Північної Кореї, в березні 2025 вибити українські підрозділи, які зайшли на територію Курської області в серпні 2024 року і утримували там плацдарм майже пів року.

Підпис до фото, Росія і Україна мають проблеми з кількістю особового складу на полі бою. Але поки що ці проблеми не такі суттєві, що зупинити війнуПроте всі ці результати не виглядають значними в контексті витраченого часу і ресурсів.

За підрахунками військових аналітиків, з осені 2022 року Росії вдалося окупувати лише приблизно 1% території України.

Загалом під контролем Москви перебуває 19,2% української території.

При цьому загальні втрати росіян, за оцінками як генштабу ЗСУ, так і західних розвідок, вже перевищують 1 млн осіб вбитими і пораненими.

ВВС вдалося поіменно встановити майже 156 тисяч російських військових, які загинули з початку “СВО”.

Враховуючи, що зазвичай безповоротні військові втрати у співвідношенні до загальних складають 1 до 3, то станом на січень 2026 року РФ могла втратити загиблими під час війни в Україні близько 400 тисяч бійців.

Ці втрати вже перевищують сумарно всі втрати СРСР та Росії у збройних конфліктах після завершення Другої світової війни.

Україна, за різними підрахунками, втратила загиблими близько 80 тисяч військових. Офіційної цифри під час війни не називають.

Що буде далі?

Попри очевидне виснаження людських і матеріальних ресурсів російсько-українська війна виглядає ще далекою від завершення.

Обидві сторони змогли налагодити такий режим ведення бойових дій, який передбачає залучення лише обмеженого контингенту військових. У РФ на полі бою близько 710 тисяч. Україна має дещо меншу кількість особового складу, який безпосередньо воює на лінії фронту, роблячи ставку на безпілотні системи.

Стрімко наростити чисельність військ не може ні одна, ні інша сторона. Значні ресурси витрачаються лише на компенсацію щомісячних втрат особового складу.

Масштабне використання як розвідувальних, так і ударних БПЛА також зробили “прозорим” поле бою. Це значить, що сконцентрувати сили і засоби, щоб провести стрімку наступальну операцію та прорвати оборону противника, стало майже неможливим.

Підпис до фото, Фото міста Торецька в Донецькій області. Перед захопленням населенних пунктів російська армія знищує їх майже вщентВласне, тепер на лінії фронту панує тактика “просочування” або “інфільтрації”, коли невеликі групи бійців намагаються зайти в тил ворога і поступово там накопичуватися.

Це зручно для військової пропаганди – ці декілька солдатів можуть без особливих проблем розгорнути свій прапор в центрі ворожого міста, позначивши його “своїм”. Але на практиці такі вилазки призводять до безглуздих втрат і зовсім не свідчать про реальний контроль за територією.

Російська влада переконалась в цьому на яскравому прикладі Куп’янська, про фейкове “захоплення” якого генштаб РФ доповідав вже щонайменше три рази.

Головна таємниця війни на виснаження, яку ведуть Росія та Україна, полягає в тому, що ніхто не може прорахувати, коли ж саме станеться цей переломний момент і знесилений противник впаде під тяжкістю своїх проблем. Занадто багато змінних в цьому рівнянні.

Москва і Київ, вочевидь, розраховують, що першим “втомиться воювати” саме противник.