Волинянка після загибелі сина на війні допомагає військовим. ВІДЕО

Жінка розповіла: волонтерський центр відкрила у листопаді 2015 року, після загибелі сина Андрія в Іловайську, – пише “Суспільне”.

1 січня 2026 року президент України відзначив волинянку орденом княгині Ольги ІІІ ступеня за заслуги у зміцненні української державності.

“На сьогодні моєму сину було б 46. Він працював у Києві адвокатом. Далі Майдан, він казав: вони не мали права бити дітей. Це майбутнє країни. Усі, хто був на Майдані, пішли добровольцями на фронт”, — каже Діана Шевчук.

Її син служив у добровольчому батальйоні “Донбас”. Волонтерка пригадує, після подій “Іловайського котла” багато їздила по шпиталях, шукаючи Андрія. У військкоматі допомогти не могли, тому що його імені не було у списках, добровольці жили під позивними.

Коли ДНК підтвердило загибель, Діана Шевчук їздила у Київ, вчилася плести маскувальні комплекти. Як з’ясувала, що у Володимирі немає центрів де б таким чином допомагали військовим, заснувала свою громадську організацію.

“Як би не він (син), його позиція, його патріотизм я б цього не робила і жила так, як більшість живуть. Допомагали робити перші кроки побратими мого сина. Це були і сітка, і кошти, і тканина”, — каже волонтерка.

Наприкінці листопада 2021 року, ГО переїхала в нове приміщення, закупила сітки, тканину, фарби. Зі слів засновниці, команда просто готувалася до роботи, не до повномасштабної війни, хоча про неї попереджали.

“Напередодні 23 числа я помила тут все, поприбирала і почапала до дому. Біля шостої ранку мені телефонує приятелька “Київ бомблять”. Я зібралась і пішла сюди. Вже бігли, вже несли”, — каже вона. Розповідає, збирали для військових медичні препарати, торби, баули, гумові чоботи, старі бушлати, ватні штани, сало, картоплю.

“Села навколо ліпили вареники аж гай шумів. З картоплею, сиром, капустою. 5-10 літрові відра заливались смальцем, бо було дуже холодно і пакували хлопцям, тому що це ситно. Все до мене неслося і треба було хлопцям зібрати в дорогу, бо вони виїжджали”, — додає вона.

Улітку 2023 року ГО почала плести сітки з флізеліну. Від початку повномасштабного вторгнення волонтери виготовили 66 700 квадратних метрів маскувальної сітки. Виробляють їх для різного ландшафту – снігу, піску, землі.

Як розповідає керівниця ГО, собівартість однієї сітки на 120 квадратних метрів становить близько п’ять тисяч гривень.

“Ми не працюємо на один підрозділ місцевий чи якійсь сусідній. У нас ціла Україна — різні підрозділи і ЗСУ, і НГУ. Всім допомагаємо, чим можемо”, — зазначає Діана Шевчук. ГО збирає пластикові кришки, які відправляє на переробку на протези для армії, а затискачі для упаковки з-під хліба — на виготовлення грілок для рук.

Волонтерка Людмила Волошинська, шиє бліндажні подушки з синтепону та ортопедичні для госпіталю — для підтримання кінцівок, положення шиї, під коліна, бедра та поперек.

“Нам людей би трошки більше і більше б робили. Бо хлопці просять. І це так не зручно, коли вони просять, а ти не можеш нічим допомогти”, — каже Людмила Волошинська.

Марія Доля волонтерить у “Крилах матері” четвертий рік. Раніше жила у Приазовському районі, була під окупацією.

“Дочка моя робила на базарі, вона показала мені вхід. Я спитала: вам потрібні робочі руки? “Ми грошей не платимо”. А я не за гроші, я прийшла допомогти. І так я ходжу”, — додає Марія Доля.

Зі слів Діани Шевчук, щодня на офісі працює до 40 людей, а загалом ГО “Крила матері” допомагає ще кілька сотень, які шиють подушки, в’яжуть, закривають банки, квасять капусту, сушать зелень і ягоди, варять компоти й варення.

“Ми з дівчатами казали: війна закінчується, ми ще наплетемо сіток. Тому що треба буде накритися. Той сусід ненормальний від нас нікуди не подінеться. Ну і тоді потрошечки буде пенсія, відпочинок якийсь”, — додає вона.

Голова “Крила матері” Діана Шевчук каже, у ГО є постійні благодійники, які долучаються коштами. На місяць організації потрібно 50-60 тисяч гривень.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!