600-річна історія слова Hello

Підпис до фото, Звідки походить слово hello, яке повсюдно використовують носії англійської мови і не лише вони

• • Author, Джонатан Веллс
  • Role, BBC
• 55 хвилин(и) тому

Минуло 200 років відтоді, як англійське слово hello вперше надрукували, хоча в усному мовленні воно існувало ще з XV століття. Як мова вітання розвивалися у світі і що вона говорить про нас самих?

Носії англійської мови і не лише вони використовують hello десятки разів на день, не замислюючись – під час телефонних дзвінків, електронних листів та особистих зустрічей.

Воно лунає в піснях та культових репліках у кіно, його використовували у сотнях рекламних роликів, назвах журналів та комп’ютерних програмах. Hello відомо в усьому світі, незалежно від того, чи говорить людина англійською.

Але у друкованому вигляді історія цього повсюдного вітання напрочуд коротка. Воно вперше зʼявилося два століття тому, 18 січня 1826 року, на сторінці газети штату Коннектикут The Norwich Courier.

У 1850-х воно перетнуло Атлантику, з’явившись у таких британських виданнях, як London Literary Gazette, та почало швидко ширитися.

Сьогодні hello має безліч форм і те, як ви його використовуєте, може дещо розповісти про ваш вік, національність чи навіть настрій.

За словами лінгвістів, такі варіанти як heyyy можна тлумачити як кокетливі, hellaw свідчить, що ви з півдня США, howdy – із заходу США, а скорочене hi може свідчити про стримане спілкування.

“Це слово можна вимовляти та змінювати по-різному, і ці тонкі інтонаційні нюанси впливають на його значення”, – каже Алессандро Дюранті, професор лінгвістичної антропології Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.

“Наприклад, коли хтось каже hello з розтягнутим кінцевим голосним, це може означати сумнів у тому, що сказав співрозмовник: “Привіт, ви, мабуть, жартуєте”.

Підпис до фото, Слово hello вперше з’явилося у друкованому вигляді 18 січня 1826 року в газеті штату КоннектикутПоходження hello

Однак саме походження слова hello є суперечливим.

Найпоширенішою версією є давньоверхньонімецьке слово halâ – вигук, який використовували щоб привернути увагу поромника.

Оксфордський словник англійської мови також вказує на halloo – мисливський вигук, яким підганяли гончих.

Він зазначає кілька ранніх варіантів написання слова, у тому числі hullo, hillo та holla. Останнє, як вважають, походить від французького hol XV століття, вигуку, що означає “ого!” або “стоп!”.

В англійських джерелах Оксфордський словник англійської мови вказує найдавнішу форму як “hollo” кінця XVI століття.

Саймон Горобін, професор англійської мови та літератури з Оксфорда, зазначає, що зміни в орфографії можна пояснити регіональними акцентами та відмінностями у вимові.

“Але у визначенні походження слова ми залежимо від письмових свідчень, які навіть у найкращі часи є неоднорідними. Для такого розмовного слова, яке з’явилося набагато раніше в мовленні, ніж на письмі, особливо складно встановити певну часову шкалу”.

На час першого друку Оксфордського словника англійської мови в 1884 році hello стало домінуючою формою вітання.

Однак Чарльз Діккенс у XIX столітті використовував hullo у своїх творах, а Александр Грем Белл (який колись стверджував, що ahoy! було б кращим телефонним вітанням) тримався форми halloo.

Суперник Белла, Томас Едісон, відстоював форму hello, вважаючи, що її чітко чутно навіть у найгірших телефонних лініях.

Як і у випадку з The Norwich Courier, підтримка Едісона допомогла – і форма hello затвердилася як англійське вітання.

Ciao, salut, aloha

Хоча англійська мова зупинилася на варіанті hello, інші мови створили свої версії. Деякі під впливом англійської, інші незалежно – проте кожна з них має особливий культурний колорит, який натякає на соціальні норми та національні стереотипи.

Наприклад, у германських та скандинавських мовах слова hallo та hallå фонетично складніші та здаються більш практичними, ніж ліричні, майже поетичні hola та olá в романських мовах.

Деякі інші вітання мають сліди національної історії. Наприклад, нідерландське hallo в мові африкаанс, якою розмовляли нащадки голландських колоністів у Південній Африці, або óla в мові тетум, що нагадує про португальський вплив у Східному Тиморі.

Вітання часто є маркером ідентифікації, однак не все так просто, каже професор Дюранті.

“В англійські мові, з огляду на поширену версію – how are you?, вітання містить очевидний інтерес до добробуту людей”.

У деяких полінезійських суспільствах, додає він, вітання – це не стільки дослівне “привіт”, скільки запитання про чиїсь плани чи пересування – буквально питання “куди ти йдеш?”.

Тим часом грецька мова використовує вітання Γειά σου, яке є побажанням здоровʼя, а не простим зверненням. Його також можна використовувати для прощання.

В українській мові слово “вітати” і похідне від нього “привіт” мають звʼязок із праслов’янським словом *vitati – тобто “звертатися, бажати добра”.

Підпис до фото, Те, як ми вітаємо одне одного, змінювалося протягом століть і продовжує адаптуватися в цифрову епохуІталійське Ciao, приміром, походить від венеціанської діалектної фрази, що означає “до ваших послуг”, а французьке salut – походить від побажання здоровʼя.

Гавайсь aloha виражає прихильність або співчуття, а єврейське shalom – мир та спокій.

Однак, застерігає Дюранті, навіть ці приголомшливі приклади не слід розглядати як сухі показники національного характеру.

“Я був би обережним, проводячи такий зв’язок, – каже він. – Але у всіх вітаннях є спільна риса. Вітання можна розглядати як визначення рівня близькості або соціальної дистанції”.

У цьому сенсі, додає він, вітання схожі на магніти – вони впевнено повідомляють іншим, хто ми є, та приваблюють тих, з ким ми хочемо бути пов’язані.

Hello у цифрову епоху

Якщо вітання діють як соціальні магніти, то технології непомітно змінили їхню привабливість.

Протягом останніх десятиліть зростання популярності електронної пошти, текстових повідомлень та соціальних мереж змінило не лише те, як часто ми кажемо “привіт”, але й те, чи кажемо його взагалі.

“У WhatsApp, наприклад, ми завжди онлайн”, – каже Крістіан Ілбері, старший викладач лінгвістики та англійської мови Единбурзького університету.

“Коли хтось запитує вас, як у вас справи або чи будете ви вчасно на обід, вам не завжди потрібно казати спочатку “привіт”, адже ваше останнє повідомлення навряд закінчувалося словом “бувай”.

У світі, який весь час на звʼязку, еволюція вітання різко прискорилася.

У своїх дослідженнях цифрової мови Ілбері виявив багато нестандартних та креативних варіантів написання слова hello – від hellooooo та hiiiiiii до heyyyyy.

Однак, хоча технології полегшили нам подовження слів таким чином, Ілбері зазначає, що більшість сучасних вітань досить лаконічні.

“Наприклад, люди тепер часто використовують емодзі замість слова hello”, – каже Ілбері.

“Але технології завжди сприяли змінам мови. Зараз ми “гуглимо” речі та “видаляємо” людей з друзів. Але будь-який великий винахід – як-от штучний інтелект – обов’язково розширить наш словниковий запас”.

Багато в чому це відображає нестабільність слова hello на початку XIX століття, коли вітання усно звучало приблизно однаково, але відрізнялося при написанні.

Але hello ніколи насправді не стояло на місці.

Його історія починається з вигуку, способу привернути увагу, потім ненадовго воно отримує усталену форму – письмову й усну.

І ось два століття потому hello знову розтягують, скорочують, замінюють або взагалі ігнорують.

Однак, незалежно від того, вимовляють його вголос, скорочують чи замінюють емодзі, імпульс, що стоїть за ним, залишається незмінним. Це акт впізнавання, оголошення про свою присутність і також прохання бути визнаним у відповідь.