Лікування раку Україні під час великої війни: як це виглядає зсередини

Підпис до фото, Пацієнт у лінійному прискорювачі перед початком променевої терапії

• • Author, Віталій Червоненко
  • Role, ВВС News Україна
• 34 хвилин(и) тому

Блекаути, обстріли, перевтома і стрес після важких ночей під шахедами та ракетами – все це переживає вся українська медична система під час великого вторгнення Росії. І це все в Україні накладається на один із найстресовіших та найсмертельніших діагнозів у світі – рак.

Сам факт такого діагнозу навіть у нормальних умовах викликає у людини стрес і відчай. У низці наукових досліджень на заході щодо ПТСР лікарі вказують, що у мирних умовах багато ракових пацієнтів, які вижили, отримували серйозні симптоми посттравматичного синдрому. Що казати про ситуацію, коли навколо велика кривава війна.

Якимось дивом і завдяки відданості лікарів українська медична система продовжує лікувати онкологію в нинішніх екстремальних умовах. Свій діагноз я отримав на другий рік великої війни і пройшов повний раковий шлях – від хімії до променевої терапії, від початкового шоку від діагнозу до ремісії, яка, щоправда, у будь-який момент може перетворитись на рецидив.

Через практичну неможливість виїхати лікуватись за кордон таку опцію навіть не розглядав, хоча друзі й радили. Тому вийшло пройти весь цей шлях в Україні та трохи вивчити, як функціонує система. Зрештою це навіть дало можливість написати книгу “Рак, війна і “Кантона”. Записки на ремісії”, в якій детально описати з погляду “споживача”, як все це функціонує. Паралельно зі мною від раку помирала моя паралізована мама, то ж я мав нагоду порівняти, як це працює у різних регіонах та з радикально різними видами раку.

Скільки в України хворіють і вмирають від раку

Підпис до фото, Обласні онкоцентри – основа мережі лікування раку в УкраїніДля кращого розуміння ситуації – трохи статистики.

До великої війни і ковіду – у 2019 році – в Україні діагностували рак у 139 тисяч людей, майже половина з них – 61 тисяча – померли.

Воєнна статистика 2023 та 2024 років дає трохи кращі цифри.

У 2023 році 122 842 людини захворіли, а померли – 44 523 людей. У 2024 році було 111 247 хворих і 42 646 померлих.

Але навряд чи варто радіти меншим цифрам, адже мільйони людей покинули Україну чи опинились в окупації. За різними оцінками, це до чверті населення у порівнянні з початком 2022 року.

Підпис до фото, У сфері онкології смертність дуже високаТому, як вказують експерти, точно оцінити ракові тренди в Україні під час великої війни украй складно. Але до російського вторгнення показники смертності від раку були одними з найгірших в Європі – через застарілість обладнання, брак сучасних засобів лікування та загалом ускладнений доступ пацієнтів до онкологічного лікування.

Останні дослідження у світі вказують, що щонайменше 20% людей протягом життя мають рак. Кожен дев’ятий чоловік та кожна дванадцята жінка помирає від нього, тож практично кожен із нас протягом життя стикається з раком, або ж він вражає когось із родичів чи близьких людей.

Військові та рак

Підпис до фото, Оголошення в онкоцентріНайперше, що впадає в очі на всіх етапах лікування, це велика кількість військових, які діагностуються та лікуються від усіх видів раку. Це дуже помітно було у всіх клініках на всіх етапах лікування у Києві, Львові та Черкасах. У палаті під час прийому хімієтерапії – один чи два військові з п’яти-шести були практично завжди. У черзі на прийом до онколога чи у черзі на променеву терапію – так само.

Влада казала, що сили оборони України досягли кількості у мільйон людей, і, звісно, рак вражає військових так само як і цивільних.

В Україні насправді немає статистики захворювання на рак у війську, принаймні у командуванні медичних сил порадили скористатися дослідженням правозахисного центру для ветеранів “Принцип”. Вони зібрали усю доступну інформацію, але чесно визнають, що показати повну картину практично неможливо через брак даних.

Аналітики “Принципу” кажуть, що Україна не має окремої статистики щодо захворюваності та смертності від раку серед військовослужбовців та ветеранів. Станом на 2024 рік, аналітики дізнались, що щонайменше 1 000 людей з онкозахворюваннями проходять службу в Силах оборони України.

Ще близько 1300 військовослужбовців визнали непридатними через онкологію у 2022- 2023 рр. (більшість зняли з військового обліку).

Підпис до фото, В деякий обласних онкоцентрах обладнання для пацієнтів роблять із підручних засобівДо повномасштабного вторгнення люди з онкологією та на ремісії набагато менше залучали до війська, але після посилення мобілізації у 2024 році таких випадків стало більше.

У моєму випадку з лімфомою Ходжкіна лікарі ВЛК спочатку хотіли зняти мене з обліку, проте швидко сказали, що, за новими правилами, тільки дадуть відстрочку до завершення лікування.

Аналітики “Принципу” вказують, що з важкими випадками раку людей звільняють з війська і знімають з військового обліку. Проте у разі ремісії й покращення стану військовозобов’язаних мобілізують до небойових підрозділів. Хоча стан ремісії – це досить умовна річ, адже дуже часто ремісія може перетворитись на рецидив, і рак повертається.

Один із героїв моєї книги, який мав такий самий вид раку, що і я, діагностував його на пізній стадії у війську – він був танкістом і служив на Донбасі. Після складного і болісного лікування його звільнили з війська, він перейшов на ремісію, але за рік стався рецидив, і тепер йому вже потрібна пересадка кісткового мозку. Фактично я проходив перше коло лікування нашого раку, а він вже долав рецидив.

Складні умови війни та служби в армії дуже швидко б’ють по здоров’ю, звісно, ще більше вони б’ють по онкохворих, які мають суттєво послаблений імунітет.

Проблеми з лікуванням, ускладнені війною

Підпис до фото, Онкодиспансер у Херсоні після удару Росії, грудень 2024 рокуЦивільні українці також стикаються з багатьма труднощами лікування, які були і до великої війни, а зараз ще посилились.

Вся система охорони здоров’я, як і онкологічна сфера, довго страждали від недофінансування, застарілості обладнання, корупції та дефіциту необхідних препаратів.

Ще у 2019 році ми з колегою написали розслідування, як через корупцію у найвищих ешелонах влади та спецслужбах в Україні гальмували оновлення життєво необхідного для лікування раку обладнання – лінійних прискорювачів для сучасної променевої терапії.

Фактично оновлення обладнання затримали в Україні на роки, і тільки у 2024 році почали системно закуповувати та монтувати лінійні прискорювачі в українських регіонах. Таких апаратів у нас зараз десятки, хоча за нормами європейських країн з розрахунку на кількість населення їх має бути більше сотні. Але це вже краще, ніж кілька апаратів у Києві і ще крихта по регіонах, як було ще два-три роки тому.

Тому і досі багато людей, які потребують променевої терапії, змушені їхати до Києва і там чекати у довжелезних чергах.

Я особисто, коли дізнався про необхідність пройти променеву терапію восени 2024 року, опинився перед складною ситуацією – черги на неї тоді складали кілька місяців. А починати терапію лікарка сказала “з вчора на позавчора”. Дивом я зумів потрапити на лікування за державними гарантіями у центрі променевої терапії у клініці Шалімова, який тоді щойно запрацював.

Наскільки мені відомо, у 2025 році ситуація суттєво поліпшилась, а доступ до променевої терапії покращився.

Підпис до фото, Спеціальні силіконові маски, які роблять для кожного пацієнта. Це допомагає робити розмітку для променевої терапії та фіксувати пацієнта в апараті для точності опромінення Але зима 2025-2026 років з новою хвилею російських ударів по енергетиці додали онкохворим проблем. Лінійні прискорювачі – це дуже енергомістке обладнання, і в умовах блекаутів його робота може зупинитись у будь-який момент.

Кілька днів тому я зателефонував у клініку, де мав променеву терапію, і спитав, як у них справи через блекаути.

“Станом на зараз працюємо, але ви ж знаєте, що таке лінійний прискорювач і скільки треба енергії. Зараз працюємо, а що буде завтра – ніхто не знає”, – відповіли мені з відчаєм у голосі. Дуже хочеться вірити, що променева терапія переживе найкритичніші та найхолодніші дні лютого 2026 року.

Адже променева терапія – це дуже складний процес, там недопустимі паузи чи перенесення. Ти маєш дисципліновано пройти курс – 2-3-4 тижні поспіль з перервами тільки на вихідні, і це критично важливо.

Підпис до фото, Під час війни і блекаутів пацієнтів онкоклінік готують до найгірших сценаріївЧасто на променеву терапію до столиці та великих міст приїздять люди з провінції чи переселенці (зі мною на променевій була пара пенсіонерів з окупованих Кринок біля Херсона), змушені шукати тимчасове житло неподалік клініки. Адже госпіталізувати усіх на час променевої терапії неможливо.

Важко навіть уявити, як виживають зараз онкопацієнти на променевій, якщо мусять переживати терапію при +11-12 градусах у квартирі. А зараз це вже практично болюча норма для Києва. І чи витримає імунітет онкопацієнта ще й таке екстремальне температурне випробування.

Підпис до фото, Пацієнт під час крапання хімієтерапії Доступ до необхідних препаратів, зокрема і для хімієтерапії, також ускладнений. Не сказати, щоб до 2022 року все необхідне закуповувала держава, але проблеми як були, так і лишились. Деякі лікарі мені неодноразово казали, що стало ще гірше.

Особисто я не зміг знайти клініку, де б був увесь набір для хімії. Тому змушений був препарати купувати. І так робили багато “колег по хворобі”. Хоча, з іншого боку, багато людей мені особисто казали, що надзвичайно дорогі препарати та все лікування їм забезпечувала держава. Тому у кожному випадку забезпеченість препаратами може бути різною.

Ситуація складна і мінлива, і дуже хочеться вірити, що вона з часом покращуватиметься.

Люди з раком – досить вразливі до різних хвороб, імунітет часто падає. Тим болючіше було спостерігати, як у складні часи знищеної енергетики та нестачі коштів у онкоклініках аж занадто економили світло для обігріву, опалення було слабке, а в палатах температура не перевищувала 15-16 градусів.

Такі реалії життя, і то добре, щоб зовсім лікарням не вимикали світло. Бо такі випадки взимку 2026 року були навіть у Львові.

Діагностика – дорого і мало

Підпис до фото, Центр ядерної медицини, де можна пройти діагностику ПЕТ-КТРосія під час війни багато разів била по лікарнях, не обходила стороною навіть онкологічні центри, зокрема у Херсоні та Києві. Тривоги та обстріли додають проблем у лікуванні, адже для онкохворих цінний кожен день і жодні перенесення чи паузи є неприйнятними. І пів біди з хімією, яку можна капати хоч у підвалі, а от складніші процедури, такі як променева терапія чи складні обстеження ПЕТ-КТ через кожну тривогу переносити не можна.

Звісно, багато людей у Європі скажуть, що таке екстремальне лікування не сприяє одужанню, але іншого виходу немає.

Можливості для виїзду лікуватись за кордон обмежені як фінансово, так і адміністративно, адже для чоловіків ця опція практично недоступна. Щоб виїхати, треба завершити лікування та отримати інвалідність, бо отримати спеціальний дозвіл у ТЦК практично неможливо, як показав мій особистий досвід.

До великої війни багато українців їздили на сучасну діагностику низки специфічних видів раку за допомогою технології ПЕТ-КТ у Європу. В Україні таких апаратів всього два, і обидва – у Києві.

Цього літа обидва апарати зупинились, а з ними зупинилась і вся діагностика. Це дуже складний процес, для якого потрібні радіоактивні речовини, які робляться на місці.

Кілька тижнів ремонтники з Європи не хотіли їхати лагодити один із них, адже у Києві “літають ракети”.

Підпис до фото, Під час проходження ПЕТ-КТ пацієнти “фонять”, для них передбачений окремий туалетОкрема історія, що ці дуже необхідні обстеження в Україні тільки платні. І це великі гроші, не менше 20 тисяч гривень за раз. А таких обстежень за час лікування треба пройти щонайменше три. В Україні запровадили пілотну програму державних гарантій для ПЕТ-КТ обстежень, але я особисто так і не зміг потрапити на неї, хоча мав усі необхідні направлення від лікарів Національного інституту раку.

Влада обіцяє, що таких ПЕТ-КТ апаратів в Україні у 2027 році стане вже чотири – відкриють ще два центри у Києві та Львові.

Проблеми в онкології України були, є і будуть. Деякі закордонні колеги, коли слухали мої розповіді, як це у нас відбувається, як кожен пацієнт сам собі все планує і має в усьому розібратись, не вірили моїм словам. Де робити хімію – сам все дізнайся, де променеву – так само бігай і шукай як злякане кошеня. У них так не працює – там пацієнта ведуть, а не копають, як той м’яч на кожному етапі лікування.

Герої-лікарі

Іноді я просто відверто дивувався, як ця вся система у нас досі працює. І головне – все тримається на людях, які працюють у надзвичайно складних умовах.

Ці люди не виїхали, не вивезли дітей у безпечні країни і кожен день роблять свою роботу.

Хто не був на первинному прийомі у онколога навряд чи зрозуміє цю атмосферу – на кожного пацієнта є по 15 хвилин, за які лікарю треба усе зрозуміти та запустити людину далі по лінії лікування. Звісно, цього часу дуже мало, черги, крики, і важко усвідомити, як лікарі взагалі щось можуть зробити у цій ситуації. Але воно якось працює.

Мені доводилось бачити лікарів, які були на межі, кричали і навіть матюкали людей. Але не зі зла, а від виснаження. І свою роботу вони робили, і діагнози ставили правильні.

Підпис до фото, У сфері онкології активно ведуть боротьбу з корупцією Якось на променевій терапії після особливо великого обстрілу Києва медсестра клала мене у лінійний прискорювач, і по ній було видно, що з нею щось не так. Вночі шахед влетів у її будинок, вона ніч не спала, але прийшла і працювала. Адже пацієнти чекати не можуть, терапію переривати не можна. Важко уявити, як таке можна витримувати кожен день.

Якось на хімієтерапії у Львові у будинок неподалік клініки прилетіла ракета чи шахед. Загинула ціла родина. І коли мені сестра ставила крапельницю на хімієтерапії, то розповіла, що їхня колега з поліклініки, яка працювала на кілька поверхів нижче, тієї ночі загинула. Для цих сестер це вже був стан “нової нормальності”, в якій вони борються з раком кожен день.