«Вугільна галузь Донбасу реанімації не підлягає». Що відбувається з шахтами в окупації

Олександр БєліковРосійська фірма – ростовський торговий дім «Донське вугілляТорговий дім «Донське вугілля» зареєстрували в липні 2020 року Віталій Донченко та Олександр Маслюк, у лютому 2021 року проти них запровадила санкції Рада національної безпеки і оборони України. У серпні 2024 року 90% компанії передали колишньому віцепрем’єру уряду Астраханської області Олегу Князєву. Він подав у відставку за власним бажанням на початку лютого. Тоді ж стало відомо про передачу компанії п’яти вугільних шахт в окупованій Луганській області, пізніше в оренду фірмі передали ще п’ять.» – через півтора року після передачі їйДокладніше про це у матеріалі Янукович, Медведчук і збитки. Російські фірми почали відмовлятися від шахт на окупованому Донбасі десяти вугільних шахт на окупованій території Луганській області має мільярдні борги. Анонсоване «друге дихання вугільної промисловості» на захопленій частині Донбасу так і не відбулося: ще навесні компанія відмовилася від більшості з них, але все одно завершила рік із рекордними збитками і боргами перед шахтарями та постачальниками комунальних послуг.

Що відбувається з фірмою і що це означає для вугільної промисловості підконтрольного Росії Донбасу – у матеріалі проєкту Радіо Свобода Кавказ.Реалії.

На підконтрольній Росії частині Луганської області ще до повномасштабного вторгнення 2022 року створили «державне управління» з реструктуризації шахт – воно розподіляє виділені так званим «Мінпаливенерго «ЛНР» кошти на «заходи з розвитку вугільної галузі». Під останніми фактично мається на увазі підтримка і обслуговування шахт, що закриваються, для уникнення екологічної катастрофи – це прямо зазначається в цілях субсидування.

У 2025 році серед таких заходів була закупівля запчастин і будівельних матеріалів, спецодягу, машин і обладнання, а також оплата електроенергії, зв’язку, інтернету і навіть виплата зарплат шахтарям. У січні це «управління» подало до торгового дому «Донське вугілля» позов на 1,1 мільярдів рублів (близько 14,3 мільйонів доларів за курсом Центробанку РФ на 4 лютого – ред.). Позов зареєстрували 15 січня, а тиждень потому суд ухвалив рішення про залишення його без руху.

Управління з реструктуризації шахт вимагає стягнути з компанії надану в серпні поворотну позику, випливає з судової ухвали. В підконтрольному Росії «уряді» «ЛНР» тоді повідомляли про затримки зарплат працівникам «Донського вугілля» – окупаційна адміністрація погодилася виділити позику на закриття ще червневих боргів ростовського підприємства.

В останньому кварталі ситуація з фінансами в компанії, вочевидь, не покращилась: 30 грудня в «Мінпаливенерго» знову повідомили про виділення коштів на погашення зарплатних боргів «Донського вугілля». Наприкінці року про надання кредиту вже не йшлося.

Ще понад 800 мільйонів від ростовської компанії вимагають у межах інших позовів за заборгованостями з травня 2025 року.

Позивачем у більшості справ виступає компанія «Енергозбут Луганськ», що належить «Росатому». Кавказ.Реалії вдалося знайти три позови постачальника до ростовського торгового дому – він вимагає 241 мільйонів рублів за постачання електроенергії в травні-червні, 181 мільйонів – за оплату вересневих рахунків, 131 мільйонів – за жовтневі.

Уперше «Енергозбут» звернувся до суду ще 13 серпня, однак рішення поки що немає у жодній зі справ. Заявлені в позовних вимогах суми не остаточні: за борги продовжують нараховуватися пені.

Того ж дня, 13 серпня, до «Донського вугілля» подала позов і воєнізована гірничорятувальна частина на окупованій Луганщині. Вона вимагає 121 мільйонів рублів за контрактами на «обслуговування організацій, що експлуатують небезпечні виробничі об’єкти». Ці частини на окупованих територіях Луганської і Донецької областей МНС РФ створило у 2023 році, одна з них вимагає від ростовської фірми розрахуватися за борги за травень-червень минулого року.

На початку грудня до позивачів приєдналася приватна компанія з Москви – торговий дім гірничо-прохідницьких машин. Згідно з даними профільних ресурсів, фірма займається постачанням продукції китайської компанії SANY, серед якої комбайни, прохідницькі та очисні комплекси для підземних робіт. Постачальнику спеціалізованої техніки «Донське вугілля» заборгувало ще 143 мільйонів рублів.

Загальна сума вимог до ростовського інвестора у вугільну промисловість окупованої Луганської області на початок 2026 року таким чином досягла майже 2 мільярдів рублів.

Збитковий бізнес під високий відсотокУ лютому 2024 року фірмі «Донське вугілля» передали п’ять шахт у Луганській області:

• «Самсонівську-Західну»,
• «Довжанську-Капітальну»,
• «Комсомольську»,
• імені Вахрушева
• імені Фрунзе.

У травні до них додалися ще п’ять:

• «Молодогвардійська»;
• «Червоного Партизана»;
• імені Баракова;
• «Суходільська-Східна»;
• «Харківська».

Усі шахти передали в оренду з подальшою можливістю для компанії оформити їх у власність через п’ять років – за умови інвестування у виробництво щонайменше 40 мільярдів рублів.

Залучення приватного інвестора могло допомогти не лише зберегти самі родовища, що важливо для гідрологічної безпеки регіону, а й забезпечити зарплатами шахтарів – гарантії збереження і навіть розширення кількості робочих місць були важливим пунктом інвестиційної угоди. Однак на практиці інвестор одразу зіткнувся з проблемами.

Початкові плани передбачали нарощування видобутку вугілля на десяти шахтах до 10,5 мільйонів тонн щороку. За рік «Донське вугілля» інвестувало майже чверть закладеної на п’ять років суми – понад 9 мільярдів рублів, але, за звітами самої компанії, видобули лише 796 тисяч тонн – у десятки разів менше запланованого. Зважаючи на все, такий розрив призвів до зриву вже укладених договорів.

У листопаді з позовом до «Донського вугілля» звернулася компанія «Алгоритм паливний інтегратор». Арбітражний суд Москви зобов’язав ростовську фірму повернути торговому партнеру 265 мільйонів рублів авансу, який той сплатив за договором на постачання вугілля, укладеним на початку 2025 року. Виконати свої зобов’язання орендар шахт так і не зміг – чи пов’язано це з нестачею продукції, у рішенні не уточнюється.

Представники компанії розповідали, що за достатнього фінансування до кінця минулого року обсяг видобутку перевищив би 2 мільйонів тонн, що дозволило б вийти принаймні на беззбиткову роботу.

Проблеми з вкладеннями у виробництво почалися в травні, коли кредитна лінія в одному з російських банків на суму обов’язкових інвестицій – 40 мільярдів рублів – була закрита «з причин, що не залежать від підприємства», писав російський РБК.

Отримати інший кредит у «Донського вугілля» так і не вийшло: за даними видання, у вересні голова окупаційної адміністрації Леонід Пасічник навіть написав листа Путіну з проханням вплинути на комерційні банки.

Коли цього не сталося, представники компанії на нараді у віцепрем’єра РФ Олександра Новака в жовтні запропонували уряду субсидувати їхній кредит із Фонду національного добробуту, надавши пільгову позику на ті самі 40 мільярдів рублів під 3% річних – за чинної на той момент ключової ставки у 17%. Саме високі ставки за кредитами і низькі світові ціни на вугілля в компанії називали серед головних причин збитків.

За даними аналітичної системи СПАРК, ще у 2021 році торговий дім генерував майже мільярд рублів чистого прибутку, однак ситуація почала погіршуватися у 2023-му: різко впала виручка, і після покриття всіх витрат компанія вийшла в мінус на 57 мільйонів.

У 2024 році виручка зросла до 2,6 мільярдів рублів, однак це виявилося абсолютно неважливим на тлі зростання собівартості продажів до 7,1 мільярдів.

Фактично це означає, що кожен зароблений рубль генерує утричі більший збиток навіть без урахування боргових зобов’язань. У таких умовах до кінця 2024 року компанія вийшла в мінус на майже 6,7 мільярдів рублів (близько 87,06 мільйонів доларів за курсом Центробанку РФ на 4 лютого– це в кілька разів перевищує весь чистий прибуток за останні п’ять років. Звіт за минулий рік поки не опублікований.

Складно, дорого і не потрібноУкраїнська вугільна промисловість перебувала на дотаціях держави ще до гібридної агресії Росії у 2014 році, наголошує в розмові з Кавказ.Реалії директор енергетичних і інфраструктурних програм українського Центру Разумкова Володимир Омельченко: «Були окремі рентабельні шахти, наприклад, шахта імені Засядька, але це як виняток».

Зараз же навіть у російському Кузбасі, де собівартість видобутку значно нижча, оскільки він відбувається відкритим способом, є великі проблеми зі збутом, продовжує він.

«Російське вугілля перебуває під санкціями ЄС. Одночасно Китай скорочує його імпорт. Унаслідок цього не бачу перспектив вугільної галузі на окупованому Донбасі», – підсумовує Омельченко.

З ним погоджується економіст і член ради російського фонду «Ліберальна місія» Сергій Жаворонков. Проблеми вугільних компаній на окупованій частині Донбасу не є унікальними, а минулий рік був найгіршим для російської вугільної галузі за два десятиліття, додає він.

«Дві третини вугледобувних підприємств виявилися збитковими, попри вжиті урядом заходи: відстрочки зі сплати податку на видобуток корисних копалин на вугілля і страхових внесків до 28 лютого цього року і пріоритетний доступ до експорту через РЖД на Схід. Світові ціни на вугілля на біржі в австралійському Нью-Каслі, які вважаються еталонними, знизилися за рік більш ніж на 20%. Порівняно з максимумами 2022 року це падіння більш ніж утричі: з $345 до трохи більше $100 за тонну», – зазначає експерт.

Але поточна кон’юнктура ринку для російської вугільної промисловості – лише частина загальної проблеми на тлі ще менш оптимістичних довгострокових тенденцій. Споживання вугілля в Китаї та Індії й надалі знижуватиметься через зростання частки атомної, вітрової, сонячної, гідроенергії, зауважує Жаворонков.

«Що стосується Донбасу, то це вугілля давно відрізнялося низькою якістю і високими витратами на видобуток – насамперед у вугільній галузі на плаву залишаються підприємства, що ведуть видобуток наземним способом. Гадаю, вугільна галузь Донбасу реанімації не підлягає, і краще витратити гроші, наприклад, на субсидії для переселення працівників», – вважає він.

Причини, з яких збиткові вугільні виробництва раз за разом намагаються реанімувати, насамперед соціальні, додає політичний оглядач і журналіст інтернет-видання «Острів», уродженець Донецька Денис Казанський: «Для низки міст і селищ це буде вирок, тому що там немає інших підприємств і іншої роботи».

• У квітні 2025 року ростовські компанії «Імпекс-Дон» і «Донське вугілля» відмовилися від переданих їм в оренду дев’яти вугільних шахт на окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Після початку повномасштабного вторгнення Росії всі ці шахти залишалися «державними» – тобто в розпорядженні окупаційних адміністрацій Донецької та Луганської областей.
• У серпні «Известия» на основі даних Росстату підрахували, що з початку року в Росії закрилося в 1,5 раза більше підприємств, ніж відкрилося: за пів року відкрилося близько 95 тисяч юросіб, а закрилася 141 тисяча. Така ситуація склалася вперше з 2022 року. Найчастіше закривалися компанії, що працюють у торгівлі, будівництві і обробній промисловості.