Чи вистачить Україні газу до кінця зими і що треба встигнути до наступної

• • Author, Анастасія Зануда
  • Role, BBC News Україна
• 6 лютого 2026

Через кризову ситуацію в енергетиці лютий і перша половина березня будуть найважчими для українців. Але впродовж цієї зими, на відміну від світла, тепла і води, постачання газу лишалося стабільним і надійним, як заявив президент Зеленський, “попри всі виклики”.

Українці буквально на власній шкірі оцінили переваги наявності газу в оселі.

Це вдалося завдяки відновленню імпорту, від якого були відмовилися, сподіваючись на те, що внутрішнього видобутку достатньо.

Проте масовані російські удари по українському газовидобутку на сході країни у 2025 році, які знищили близько половини потужностей, змусили терміново шукати ресурс – сам газ і гроші, щоб заповнити ним сховища, запаси у яких були на мінімальному рівні.

Вже навесні – початку літа стало зрозуміло, що треба нарощувати імпорт. На початок опалювального сезону у сховищах вдалося накопичити 13 млрд кубів – мінімально необхідний рівень.

Загалом за 2025 рік країна імпортувала близько 6,4 млрд кубів газу (із них Нафтогаз – 5,7 млрд кубів). Але цей рекордний за останні 5 років обсяг – і у 9 разів більший, ніж у 2024 році – є не таким й великим.

Колись Україна імпортувала і прокачувала через свою територію десятки мільярдів кубів російського газу – аж до припинення транзиту у січні 2025. А загалом українська ГТС була розрахована на транспортування 146 млрд кубів до Європи.

То чи вистачить газу?

На цю зиму потребу в імпорті оцінили “лише” у 4 млрд кубів, левова частка яких, за словами міністра економіки Олексія Соболева, вже імпортували, а незакриті потреби оцінюються у 100 млн доларів.

Але закриття потреб – як і в багатьох інших галузях – відбувається завдяки партнерам України.

Наприкінці січня “Нафтогаз” залучив 50 мільйонів євро фінансування від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). Ця позика є частиною програми Ukraine Facility.

А загалом обсяг підтримки ЄС на закупівлю газу для екстрених потреб України на зиму 2025–2026 років сягнув 1 млрд євро.

Все це відбувається посеред найхолоднішої зими за півтора десятка років у Європі. Тож ціна таких екстрених закупок газу є вищою, аніж та, за якою запаси можна було б зробити влітку минулого року. Різниця становить понад 100 євро на кожній тисячі кубів.

Наприкінці січня після наради із головою “Нафтогазу” Сергієм Корецьким президент також заявив, що країні вдалося “диверсифікувати канали поставок”.

Зокрема, є домовленість про збільшення імпорту газу з Польщею. За словами міністра енергетики Дениса Шмигаля, до квітня обсяги з цього напрямку мають зрости на 20%.

До цього польським маршрутом до України надійшло трохи менше 30% імпорту – близько 2 млрд кубів. Але його привабливість у тому, що це наразі єдиний прямий канал поставок американського скрапленого газу, який надходить до терміналу у польському Свіноуйсьце.

Підпис до фото, Перший американський скраплений газ надійшов до польського терміналу у Свіноуйсьце у 2019 роціПерша партія американського газу – 100 млн кубів – вже надійшла в Україну через Польщу на початку лютого.

Як повідомили в “Нафтогазі”, цього достатньо для забезпечення газом близько 700 тис. родин у зимовий період впродовж місяця (при цьому загальну кількість домогосподарств в Україні нині оцінюють у 11-12 млн).

Там також повідомили, що “наступні партії американського газу вже законтрактовані та будуть доставлені в Україну в лютому–березні”.

Загалом у 2026 році поставки скрапленого газу із США для України можуть сягнути 1 млрд кубометрів.

Проте, як показала доля української електро- і теплоенергетики, усі ці розрахунки втрачають сенс, коли Росія починає прицільно бити як по самих енергетичних об’єктах, так і по мережі, яка дозволяє доставляти енергоносій від генерації, видобувників чи сховищ до споживача.

Лише у січні найбільша газова компанія України – державний “Нафтогаз” – зазнала півтора десятка російських атак на своїх об’єктах. І йдеться не лише про видобуток на сході.

Наприклад, як повідомляла компанія, “27 січня російські війська здійснили атаку по об’єкту критичної інфраструктури Групи Нафтогаз у західному регіоні”.

Ніщо не свідчить про те, що росіяни не будуть бити по газовій інфраструктурі, якщо навіть об’єкт на заході України, пов’язаний із нафтопроводом “Дружба”, яким російська нафта все ще надходить до Угорщини та Словаччини, вже зазнав удару – також 27 січня.

А 30 січня у Краматорському районі на Донеччині через російський обстріл було пошкоджено магістральний газопровід.

Підпис до фото, У четверту воєнну зиму газ насправді став паливом життя – на ньому можна і їжу приготувати, і цеглину нагрітиВ уряді запевняють: за нинішніх умов газу має вистачити до весни, якщо не буде критичних пошкоджень інфраструктури.

При цьому газовики готуються до можливих атак і заздалегідь запасаються обладнанням та запчастинами, щоб проводити термінові ремонти зруйнованого.

Тож, якщо до кінця лютого не станеться якихось критичних ударів по газовій інфраструктурі, цьогорічну зиму можна пережити.

Але що буде далі – велике питання.

А де взяти гроші?

Вже зараз зрозуміло, що відновити весь газовидобуток хоча б на рівні початку минулого року навряд чи вдасться.

Отже, щоб поповнити сховища, доведеться імпортувати газ. Без цього ситуація наступної зими буде в кращому разі така сама напружена, як і цієї.

Але ринкові ціни імпорту є на порядок вищими.

Нинішній тариф “Нафтогазу” на паливо для населення залишається незмінним упродовж усіх чотирьох років війни – 7,96 грн за куб.

В Україні також діє мораторій на підвищення комунальних тарифів на період воєнного стану та ще пів року після його завершення.

Очевидно, уряду і надалі доведеться субсидувати газ, а також для виробництва тепла для населення. А це додаткові видатки з бюджету, у якому невійськові статті і без того вже три з половиною роки фінансуються переважно завдяки фінансовій підтримці партнерів.

У МВФ – міжнародному кредиторі, на якого орієнтуються інші – вже заявили про потребу у перегляді тарифів. Наразі йдеться про необхідність скасувати субсидування тарифів на електрику і тепло, а це саме те, чого українцям і так бракує цієї зими. До того ж тепло в Україні виробляється переважно саме на газі.

Український бізнес платить ринкову ціну за газ. Але його ресурси, підточені війною і пов’язаними з нею руйнуваннями та браком кадрів теж не безкінечні.

Європа: історичні зміни

При пошуку ресурсів також треба зважати і на Європу, звідки нині Україна імпортує газ. Тамтешні зміни на енергетичному ринку, запущені російським вторгненням в Україну, є кардинальними.

Вже під кінець січня цього року наповненість європейських газових сховищ становила близько половини. Це на 15% нижче, ніж у середньому за останні 5 років. Тож з приходом весни Україні доведеться конкурувати з європейськими трейдерами за газ для сховищ.

І цей газ може бути дорожчим.

Січневі температури у Європі стали найнижчими за останні півтора десятиліття. Морози призвели до пришвидшеного відбору газу зі сховищ, які й без того були заповнені трохи менше, ніж у кілька попередніх років. Тож не дивно, що лише за тиждень на піку січневих холодів ціни на газ на європейських хабах підскочили.

З іншого боку, нинішні зимові ціни газ у Європі майже в 10 разів менші, ніж на піку енергетичної кризи 2022. Після обмеження, а згодом і зупинки Північного потоку ціна в якийсь момент перевищила 3000 євро за тисячу кубів.

Підпис до фото, Ось як змінювалися ціни на газ для побутових споживачів у ЄС за останні 10 років. Жовта лінія – ціна газу включно із податками. У 2022 ціни різко зросли і поки не повернулися на довоєнний рівеньЗа чотири роки повномасштабного російського вторгнення в Україну Європа пройшла шлях від залежності від газу з Росії до відмови від нього.

У 2021 році 40% усього газового імпорту ЄС припадало на Росію.

Після початку повномасштабного вторгнення Європа болісно, але швидко практично відмовилася від трубопровідного газу, але продовжувала імпортувати скраплений.

За чотири роки війни в Україні частка Росії у газовому балансі ЄС впала до 15%. В абсолютних цифрах російські поставки газу до Європи скоротилися зі 155 млрд кубів до 45 млрд кубів.

26 січня 2026 року країни Європейського Союзу остаточно схвалили план щодо заборони імпорту російського газу. На це Угорщина та Словаччина, які досі отримують російський трубопровідний газ, пригрозили відповісти позовами.

Однак для країн-членів, які все ще мають газові контракти з Росією, діятиме перехідний період: ЄС остаточно припинить імпорт російського скрапленого газу до кінця 2026 року, а трубопровідного – до жовтня 2027 року.

В ЄС запевнили, що вже не повернуться до імпорту російського газу – навіть і по завершенні війни в Україні.

“Це історичне рішення… має на меті покінчити із залежністю ЄС від російського газу до 2027 року, раз і назавжди”, – йдеться у повідомленні Єврокомісії.

Також у ЄС перевірятимуть країну видобутку газу, перш ніж дозволити імпорт на територію блоку. Одночасно Євросоюз планує звільнити від додаткових перевірок газ, що постачається із США, Норвегії, Британії, Нігерії та Катару.

Наразі ключовими постачальниками газу до ЄС є Норвегія та США, – кожна з цих країн у 2025 році поставила до Євросоюзу понад 80 млрд кубів, що разом перевищує довоєнні російські поставки.

Аналітики очікують, що поставки скрапленого американського газу зростатимуть і становитимуть 65% від загального обсягу СПГ в Європі, порівняно з 56% у 2025 році.

Загалом в рамках торговельної угоди із США ЄС погодився витратити на американські енергоносії 750 млрд євро. На тлі напруження, що виникло між Брюсселем та Вашингтоном через Гренландію, у ЄС стали лунати застереження: мовляв, щойно позбувшись небезпечної залежності від Росії не варто одразу ж накидати на себе залежність від США.

Комісар ЄС з питань енергетики Ден Йоргенсен заявив, що заяви президента Трампа щодо Гренландії стали “тривожним сигналом” щодо енергетичної безпеки, і попередив, що ЄС ризикує “замінити одну залежність іншою”.

Проте речниця Єврокомісії з питань енергетики Анна-Кайса Ітконен відкинула такі побоювання:

“Імпорт більшої кількості енергоносіїв зі Сполучених Штатів є частиною нашої стратегії поетапної відмови від імпорту енергоносіїв із Росії… Наш імпорт із США, СПГ, який ми купуємо у США, не можна порівнювати із ситуацією, в якій ми були до 2022 року”.

Підпис до фото, Ось як виглядала динаміка цін на газ для європейської промисловості у 2008-2025 роках. Після запуску першої гілки Північного потоку у 2011 році можна бачити період стабільності та навіть зниження цін. На почтаку 2025 – різкий стрибок вгоруУсі ці геополітичні тонкощі відносин між великими світовими гравцями Україні доведеться враховувати, як і величезну ціну, яку ЄС заплатив за розворот свого газового ринку від Росії до інших постачальників, у вигляді інфляції, зростання тарифів та собівартості продукції, а також інвестицій у альтернативні джерела енергії – загалом, за оцінками, на понад 1 трлн євро.

Лише один приклад: навіть домовленість про додаткові 50 млн євро екстреного фінансування на імпорт газу, про які йшлося вище, передбачає, що “Нафтогаз” зобов’язується реінвестувати еквівалент залученого фінансування у проєкти з відновлюваної енергетики та декарбонізації.

Україна: воєнні реалії

Водночас у самій Україні війна і зима створюють парадоксальне тло для цих вимог.

Від початку війни країна робила ставку на власний видобуток газу. У грудні 2025 року стало відомо, що від початку російського вторгнення в Україні заклали 500 нових свердловин, зокрема 136 у минулому році.

Але значна частка газовидобутку була знищена російськими ударами.

До зими йшлося про якомога швидше відновлення цього видобутку.

Проте удари у січні по українській енергетичній інфраструктурі знову змінили картинку.

У найхолодніший місяць попит на газ в Україні, а з ним і ціни на нього впали. І справа тут не у зростанні енергоефективності. До цього призвели масові зупинки підприємств через відсутність світла (підприємствам, що стоять без електрики, не потрібен і газ), а також руйнування таких великих споживачів як ТЕЦ.

Нині експерти обговорюють, наскільки швидко може відновитися попит на газ з боку цих двох клієнтів, а простіше – чи буде кому продавати так важко видобутий газ.

Підпис до фото, У січні 2026 росіяни завдавали удари не лише по електро- і тепловій енергетиці, але й продовжували бути по газовій інфраструктуріІ причина цієї важкості – не лише російські обстріли. Як написав заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів Андрій Закревський у фейсбуку, видобуток опинився під загрозою через бюрократичну паузу в процесі бронювання працівників нафтогазосервісних компаній – фахівці відмовляються виїжджати на об’єкти видобутку.

“В умовах, коли газ із родовищ прямує безпосередньо до споживачів, зупинка сервісних робіт призведе до негайного падіння обсягів видобутку. Ми ризикуємо спровокувати поглиблення енергетичної кризи через адміністративне зволікання”, − вважає Закревський.

Підпис до фото, Так виглядає Дарницька ТЕЦ у Києві після російської атаки, коли температура в столиці України була мінус 25СВиглядає, що газовий сектор, і до того непростий, нині увійшов у фазу, коли прості рішення не спрацьовуватимуть.

Києву доведеться враховувати масштабні зміни у Європі, яка заплатила ціну за позбавлення від газової залежності від Росії, і змушена балансувати на межі конфронтації із США – союзником, а тепер ще й одним із головних постачальників енергоресурсів.

Водночас треба буде відповідати на воєнні ризики, кризову ситуацію в інших галузях енергетики та кадровий голод, і повсякчас бути готовим до зміни ситуації за лічені години.