Майбутнє світового порядку й України: про що говоритимуть на головній безпековій конференції в Мюнхені

Підпис до фото, Джей Ді Венс приголомшив світових лідерів своєю промовою на минулорічній Мюнхенській конференції

• • Author, Френк Ґарднер
  • Role, кореспондент з питань безпеки
• 47 хвилин(и) тому

Минув рік відтоді, як віцепрезидент США Джей Ді Венс виголосив сенсаційну промову на Мюнхенській конференції з безпеки, розкритикувавши Європу за її політику з міграції та свободи слова, і заявивши, що найбільша загроза, з якою стикається континент, походить зсередини.

Аудиторія була приголомшена і це було помітно. Відтоді Білий дім Трампа поставив світовий порядок з ніг на голову.

Як союзники, так і вороги постраждали від каральних торговельних тарифів. Світ побачив надзвичайно зухвалий рейд на Венесуелу, звідки американські спецпризначенці вивезли президента Мадуро. Змішані почуття від прагнення Вашингтона до миру в Україні на вигідних для Москви умовах. І дивна вимога, щоб Канада стала “51-м штатом” США.

Цього року конференція, яка розпочнеться наприкінці цього тижня, знову виглядає вирішальною.

Делегацію США очолює державний секретар США та радник з національної безпеки Марко Рубіо.

В Мюнхен також запрошено понад 50 інших світових лідерів.

Безпекова конференція відбуватиметься тоді, коли безпека Європи виглядає дедалі крихкішою.

Нова Стратегія національної безпеки США (NSS), опублікована наприкінці минулого року, закликає Європу “стати на власні ноги” та взяти на себе “головну відповідальність за власну безпеку”. Це посилило побоювання, що США дедалі менше бажають підтримувати обороноздатність Європи.

Але саме криза навколо Гренландії справді підірвала основу всього трансатлантичного альянсу між США та Європою. Дональд Трамп неодноразово заявляв, що йому “потрібно володіти” Гренландією заради безпеки США та світу, і впродовж певного часу він не виключав застосування сили.

Підпис до фото, Опитування показують, що гренландці переважно відкидають ідею захоплення СШАГренландія — це самоврядна територія, що належить Королівству Данія, тому не дивно, що прем’єр-міністр Данії заявив, що вороже військове захоплення США означатиме кінець альянсу НАТО, який був основою безпеки Європи протягом останніх 77 років.

Кризи в Гренландії наразі вдалося уникнути, — Білий дім відволікся на інші пріоритети. Але у повітрі зависло питання, яке відбиває тінь і на Мюнхенською конференцією з безпеки: наскільки безповоротно пошкоджені зв’язки між Європою та США у сфері безпеки?

У тому, що вони змінилися, немає сумнівів. Але вони не розпалися.

Сер Алекс Янгер, який був керівником Секретної розвідувальної служби Великої Британії (MI6) з 2014 по 2000 рік, розповів BBC, що хоча трансатлантичний альянс не повернеться до колишнього стану, він не зруйнований.

“Ми все ще отримуємо величезну користь від наших відносин з Америкою у сфері безпеки, військової справи та розвідки”, – каже він. Він також вважає, як і багато хто, що президент Трамп мав рацію, покладаючи на Європу більшу частину тягаря власної оборони.

“У вас є континент з 500 мільйонами населення [Європа], який вимагає, аби континент з 300 мільйонами [США] врегулював справи з континентом з 140 мільйонами населення [Росія]. Це неправильний шлях. Тому я вважаю, що Європа повинна взяти на себе більше відповідальності за власну оборону”, – сказав Янгер.

Цей дисбаланс, через який платники податків США фактично субсидували оборонні потреби Європи протягом десятиліть, значною мірою підкріпив невдоволення Європою з боку Білого дому Трампа.

Підпис до фото, Повномасштабне вторгнення Росії в Україну ось-ось увійде у свій п’ятий рікАле розбіжності в трансатлантичному альянсі виходять далеко за рамки кількості військ та роздратування тими країнами НАТО, такими як Іспанія, які не витрачають навіть мінімальних 2% від ВВП на оборону (Росія наразі витрачає на оборону понад 7%, тоді як Велика Британія – трохи менше 2,5%).

Щодо торгівлі, міграції та свободи слова, команда Трампа має різкі розбіжності з Європою. Тим часом демократично обрані європейські уряди стурбовані стосунками президента Трампа з Володимиром Путіним та його схильністю звинувачувати Україну у вторгненні Росії.

Організатори Мюнхенської конференції з безпеки опублікували звіт напередодні заходу, в якому Тобіас Бунде, директор з досліджень та політики, стверджує, що зараз відбувся найбільш фундаментальний розрив зі стратегією США за весь час після Другої світової війни.

Ця стратегія, стверджує він, загалом спиралася на три стовпи: віру в користь багатосторонніх інституцій, економічну інтеграцію та віру в те, що демократія та права людини – це не просто цінності, а стратегічні активи.

“За адміністрації Трампа, – каже Бунде, – усі три ці стовпи були ослаблені або відкрито поставлені під сумнів”.

“Шокуючий сигнал тривоги для Європи”

Значну частину того, що думає Булий дім Трампа можна знайти в Стратегії національної безпеки США. Вашингтонський Центр стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) описує документ як “справжній, болісний, шокуючий сигнал тривоги для Європи” та “свідчення кардинальної розбіжності між європейським баченням самої себе та баченням Трампа щодо Європи”.

Підпис до фото, Дональд Трамп докорінно похитнув американо-європейські відносиниУ стратегії пріоритетом зазначено нову політику підтримки груп, ворожих до тих самих європейських урядів, які нібито є союзниками Вашингтона. Вона сприяє “культивуванню опору нинішній траєкторії розвитку Європи всередині європейських країн” і зазначає, що міграційна політика Європи ризикує “цивілізаційним стиранням”.

Однак у документі також стверджується, що “Європа залишається стратегічно та культурно життєво важливою для Сполучених Штатів”.

“Реакція більшості Європи на цю стратегію національної безпеки, каже CSIS, ймовірно, буде таким самим жахливим шоком, як і мюнхенська промова віцепрезидента Дж. Д. Венса” у лютому 2025 року.

“Наразі ми спостерігаємо появу політичних діячів, які не обіцяють реформ чи відновлення, – каже Софі Айзентраут з Мюнхенської конференції з безпеки, – Але які дуже чітко висловлюють бажання зруйнувати існуючі інституції, і ми називаємо їх руйнівниками”.

Випробовування Нарвою

Але головне питання в усьому цьому: чи працює 5 стаття?

Стаття 5 – це частина статуту НАТО, яка передбачає, що напад на одну країну вважається нападом на всі. З 1949 року до минулого року вважали, що якщо Радянський Союз, або пізніше Росія, вторгнеться в державу НАТО, таку як Литва, то вся сила альянсу, підтримана військовою потужністю США, прийде їй на допомогу.

Хоча офіційні особи НАТО наполягали на тому, що стаття 5 все ще жива та процвітає, непередбачуваність Трампа в поєднанні з презирством його адміністрації до Європи неминуче ставить це під сумнів.

Це те, що я називаю “випробовуванням Нарвою”. Нарва – це місто в Естонії з переважно російськомовним населенням, розташоване на річці Нарва, прямо на кордоні з Росією. Якби, гіпотетично, Росія спробувала захопити її під приводом, скажімо, “прийти на допомогу своїм співвітчизникам-росіянам”, чи поспішила б ця адміністрація США на допомогу Естонії?

Те саме питання можна так само ставити і щодо майбутнього, і поки що гіпотетичного, кроку Росії щодо Сувалківський коридору, який відділяє Білорусь від російського ексклаву Калінінград на Балтійському морі. Або, якщо на те пішло, арктичного архіпелагу Шпіцберген, що перебуває під управлінням Норвегії, де Росія вже має колонію в Баренцбурзі.

Враховуючи нещодавні територіальні амбіції президента Трампа щодо захоплення Гренландії у члена НАТО Данії, ніхто не може точно передбачити, як відреагує президент Трамп.

У час, коли Росія веде повномасштабну війну проти європейської країни – України, це може призвести до катастрофічних прорахунків.

Мюнхенська конференція з безпеки наприкінці цього тижня має дати деякі відповіді на питання, куди рухається трансатлантичний альянс. Проте ці відповіді не обов’язково будуть тими, що хоче почути Європа.