Від окупованої ЗАЕС – лише Дніпро. Репортаж із Нікополя, де «обстріли щодня»

Запорізька атомна електростанція розташована на лівому березі Дніпра в Енергодарі, який зараз окупований. Про неї багато говорять у новинах, особливо в контексті мирних переговорів. У Нікополі – він на протилежному березі річки – завжди стежать за електростанцією, бо перебувають поруч. Місто має спеціальні приписи, як діяти та як евакуюватися у разі надзвичайної ситуації.

Потрапити до Нікополя – рідкісна можливість для журналістів. І вдалося це телевізійній та онлайн-мережі «Настоящее время», створеній Радіо Свобода для російськомовної аудиторії. На протилежному березі Дніпра – російські війська. Вулиці міста майже порожні, по ньому щойно вели артобстріл. Детектор дронів попереджає про безпілотники-камікадзе.

Місцеві жителі уважно реагують на сигнали тривоги. Російський снаряд може прилетіти будь-якої миті. Нещодавно в місті сталася чергова трагедія: 31 січня внаслідок обстрілу загинув гравець футбольного клубу «Нікополь» Влад Стрельчук.

«Ось де загинув молодий хлопець, де поранено шістьох людей, це було серед білого дня, – показує голова Нікопольської військової адміністрації Іван Базилюк. – Пошкоджене це кафе. Тут Rozetka у нас – інтернет-магазин. І саме сюди він приїхав. Він займався невеликим бізнесом, приїхав отримувати посилку цей хлопець, 31-річний, і саме тут він загинув. Тут досить жваве місце, тому на той час було чимало людей. Люди також приїхали отримувати сюди посилки, і саме сюди прилетіло».

У день, коли загинув футболіст Влад Стрельчук, пораненим після обстрілу допомагала підприємиця Анна. Постраждалі ховалися в її кафе. На сходах ще видно сліди крові. «Ми відновилися. Дзвонили друзі, всі прибігли, все помили, почистили, забили двері, скло винесли. Сьогодні ми вже працюємо», – каже Анна.

За даними голови місцевої адміністрації, з 2022 року від російських обстрілів у Нікопольському районі загинули 155 цивільних людей. Понад 1200 осіб були поранені.

– Скільки разів на день може вмикатися тривога?

– Це десятки, іноді це і вісімдесят, і сто разів, це досить багато. Загалом по Нікопольському району досить багато, – відповідає Іван Базилюк.

Над дорогами в центрі міста натягнуті антидронові сітки. Ризик ударів FPV-дронів дуже високий, як і ризик артилерійського обстрілу, тому біля кожної зупинки є укриття з габіонів (укріплення з сіток та каміння), куди люди можуть сховатися у разі несподіваного обстрілу. Габіони захищають від осколків, сітка має врятувати від FPV-дронів.

Місцеві жителі розповідають, що пересуваються містом ледь не перебіжками.

«Я нікуди не виїжджала, працюю поруч, ось в «Аврорі». Діти разом, страшно, але живемо. Обстріли щодня. А де не страшно?» – каже містянка Людмила.

«Звичайно, дуже страшно. Бігаємо так перебіжками, якщо можна так сказати. З дому вибіг – швиденько в АТБ і на роботу, більше нікуди не ходимо. Бо неможливо вийти, ви ж бачите, що коїться. Ситуація дуже складна. Сподіваємося, що будуть переговори і щось буде позитивне», – розповідає жителька Нікополя Ольга.

Місцева влада заявляє, що робить усе можливе, аби місто та район продовжували функціонувати. Продовжує працювати і бізнес. Владислав Петров нещодавно відкрив кафе: «Ми як підприємці платимо податки, і ми маємо створювати умови, щоб людям було комфортно, щоб вони завжди могли прийти до нас, випити горнятко смачної кави, присісти та відпочити від цієї обстановки».

Перебої з електрикою через обстріли в місті теж є. Але, як пояснюють місцеві жителі, не такі, як у Києві. «З електрикою трохи легше: ми ж як зона активних бойових дій і прифронтова зона, у нас немає графіків відключення, є тільки аварійні відключення, коли є пошкодження та ремонтні роботи», – каже Владислав.

Тривога жителів зростає після кожного російського обстрілу, під час якого пошкоджуються лінії електропередачі, що забезпечують роботу атомної електростанції.

«Є так звані тривожні валізки на випадок надзвичайної ситуації. Люди знають першочергові плани: що необхідно робити, і [які брати] документи, і де збиратися. Існує оповіщення: центр оповіщення, групи оповіщення – тобто ми до цього готові. Звісно, не дай Боже, не доведи Господи, але ми це все розуміємо», – каже голова адміністрації Іван Базилюк.

Поки ми знімали репортаж, по місту вдарили шість російських снарядів. Івану повідомили, що одна жінка дістала контузію.

Залишати рідне місто жителі Нікополя не хочуть. Кажуть: це їхній дім. Турбує доля окупованого Енергодару. «У мене якраз вікна виходять на протилежний бік. Я сама, до речі, народилася на протилежному березі. Це моя батьківщина. Мені дуже шкода, що я тепер туди вже, напевно, ніколи не потраплю», – каже Ольга. Але додає, що сподівається на інше.