У Києві помер Семен Глузман. Видатний дисидент і лікар, який завжди домагався правди

Підпис до фото, Семен Глузман1 година тому

Час прочитання: 5 хв

Сьогодні, у віці 79 років у Києві в Олександрівській лікарні помер Семен Глузман — відомий лікар-психіатр, правозахисник, радянський дисидент та політв’язень.

Про це ВВС News Україна повідомила донька Семена Глузмана Юлія.

“Ми приїхали щойно, його привезли по швидкій у лікарню. І от нам пів години тому повідомили, що він помер. Наразі це всі деталі“, – розповіла вона.

Раніше про це повідомив екснардеп Борислав Береза і депутат парламенту Микола Княжицький. Цю інформацію ВВС News Україна також підтвердили близькі Семена Глузмана – у родині дисидента Мирослава Мариновича, який його добре знав.

“У нього був важкий і категоричний характер та легка і чиста совість. Відійшов Семен Глузман. У радянські часи він стверджував, що генерал Григоренко був психічно здоровим і піддавався репресивній психіатрії. Сам Глузман був ув’язненим і відбував “покарання” разом з Мирославом Мариновичем і іншими героями в’язнями сумління, – написав Княжицький.

Правозахисника і психіатра Семена Глузмана називають одним із моральних авторитетів України.

Він потрапив до в’язниці у 70-ті роки, коли йому було всього 25 років. Тоді, у брежнєвські часи, домагався правди, і за це й поплатився.

“У світлому радянському минулому нам не було місця”

Це були події, що вплинули на все подальше життя Семена Глузмана.

У 1971-му, щойно закінчивши Київський медінститут, він підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка – дисидента, якого покарала радянська система за його діяльність як захисника прав кримських татар.

Молодий психіатр визнав його психічно здоровим і доводив незаконність застосування проти нього методів репресивної психіатрії – всупереч офіційному висновку.

А вже у 1972-му Глузман за це був засуджений до семи років таборів та трьох років заслання. Він відбував покарання у Пермській та Тюменській областях Росії, а його співкамерниками були дисиденти Левко Лук’яненко, Євген Сверстюк та багато інших.

Підпис до фото, Семена Глузмана КДБ посадило до в’язниці через те, що він відмовився сфальсифікувати психіатричну експертизу Петру Григоренку“Мене оточували примари. Юнаки з УПА, які постаріли в радянських зонах, колишні українські літератори Іван Світличний та Ігор Калинець, журналіст Валерій Марченко, вірмени, литовці, – усі ми були примарами. У нас було минуле, але не було майбутнього. Там, у світлому радянському майбутньому, нам не було місця. Хіба що, у в’язниці. Знову – у в’язниці”, – згадував Семен Глузман в есеї “Запах ненависті”.

Він кілька разів оголошував кількамісячні сухі голодування. І знайшов багато друзів серед ув’язнених. Саме завдячуючи їм, світогляд молодого лікаря сформувався остаточно.

“Я хотів правди. Щирості. Мені важко було жити серед нормальних радянських людей, що бачили нове плаття на абсолютно голому королі. Я казав: “Король голий”. Мені було дуже страшно. Але я не міг не сказати цього”, – писав він.

Підпис до фото, Семен Глузман вважав, що еміграція за часів СРСР була б для нього зрадою загиблих дисидентівРадянський дисидент Андрій Сахаров та його дружина Олена Боннер були близькими для нього людьми. Саме їм він передав судово-медичну експертизу Григоренка, а вже після заслання – листи колишніх бійців УПА, з якими познайомився у таборах. Олена Боннер змогла передати ці листи за кордон, де згодом їх опублікували.

Після тюрми

Повернувшись до Києва, Семен Глузман працював робітником на одній із фабрик, а через кілька років відновив професійну діяльність лікаря-психіатра.

У цей час його справу як колишнього “зека” вів нині покійний Володимир Радченко, тоді – лейтенант міліції, а в незалежній Україні наприкінці 90-х на початку 2000-х – міністр внутрішніх справ та голова СБУ. Однак через десятиліття у них були нормальні стосунки – Глузман доводив, що Радченко лише був частиною системи.

Семена Глузмана часто запитували, чому він не емігрував із СРСР після заслання.

“Я розумів: коли переїду туди, із серця потрібно вийняти все пережите. Івана Світличного та Валєру Марченка. Немов пам’яттю пам’ятати, а ось серцем – ні. Для мене пам’ять цих мертвих настільки важлива, що еміграція була б зрадництвом щодо них”, – розповідав в інтерв’ю “Дзеркалу тижня”.

Прихильник незручної правди

Його слова про те, що завжди шукав правду і щирість, стали символом усього його життя.

“Так сталося, що колишні рекетири й наперсточники стали українською елітою. Вони, висвячені нами у владу, дуже затишно почувають себе там. Затишно і впевнено”, – казав він у статті для “Нового времени” у липні 2016 року.

Він часто критикував Віктора Ющенка і Петра Порошенка, схвалював деякі дії команди Януковича-Азарова і голосував за обрання Володимира Зеленського президентом України.

Чи не найбільше діставалася від нього ексміністерці охорони здоров’я Уляні Супрун.

“Раніше я боровся із КДБ, як міг, а тепер, як можу, борюся із американською громадянкою, яка руйнує все, що ми тут за ці роки зробили в системі психіатричної допомоги”, – заявляв він.

Семен Глузман був президентом Асоціації психіатрів України і домагався реформи психіатрії в Україні. Він вважав, що за всі роки Незалежності так і не були створені проміжні заклади для тих психічно хворих людей, які не потребують стаціонарного лікування.

“Як мінімум 20 років Асоціація психіатрів України готується до створення таких інститутів, котрі потребують значно менше витрат, аніж психіатричні стаціонари. Нас не почули. Те, що функціонує в Європі, Північній Америці, Африці та Азії, у нас відсутнє”, – запевняв він у відкритому зверненні до депутатів парламенту у червні 2020 року.

Війна і диктатори

Семен Глузман неодноразово повторював, що вірить – війна не триватиме роками. Проте він казав і про те, що його турбує не менше: що буде далі з країною.

“Я дуже боюся деяких моїх співгромадян у ролі переможців. Існує лише один метод запобігти тому злу, яке вони можуть принести Україні через дурість чи необережність. Цих людей у владі чимало”, – наголошував він.

“Деяких, входячи в президентство, привів через недосвідченість сам президент. Інші прийшли самі цілеспрямовано, використовуючи звичні для них та української держави корупційні механізми”, – вважав Семен Глузман.

У 2023 році, у розпал війни Росії проти України, він написав відвертий текст про своє ставлення до Володимира Путіна, а також розкрив деякі особливості його діяльності у КДБ СРСР. Як завжди, відверто і жорстко.

“Гітлер зруйнував Німеччину. Не вийшов у нього третій Рейх. Путін руйнує російську імперію. Усі диктатори смертні. Хоча й мріють про безсмертя. Не розуміє він, що українська державність його переживе. А де і як йому помирати – це розповість історія”, – робив висновок правозахисник.

Мрії і реальність

“Коли мені виповнилося 60 років, уперше подумалося: все життя захищати права людей, не готових захищати себе, я втомився. Це не означає, що я про щось шкодую, я взагалі ні про що в житті не шкодую”, – зізнавався Семен Глузман.

Він розповідав, що ніколи не планував бути правозахисником, а мріяв про літературну справу.

“Можна казати, що шкодую про свій романтичний вчинок у 25 років. Адже нормальній людині не призначено сидіти у в’язниці та вчитися конспірації. Та це – моє життя. Насправді воно було неправильним. Тому що народився я у неправильній країні”, – казав він ще у 2007 році.

Варто подивитисяСтатті на цю ж тему

Докладно