Джерело: www.volynnews.com
Про це пише УНІАН з посиланням на The Independent.
Раніше вважалося, що різке зменшення населення має позитивний ефект для природи. Логіка була простою: менше людей – менше господарської діяльності, а отже більше шансів для відновлення екосистем.
Довгий час дослідники припускали, що масова смертність унаслідок чуми призвела до покинення ферм, сіл і орних земель. Це розглядалося, як масштабний історичний приклад «rewilding» – повернення природи на території, де припинилася діяльність людини.
Проте новий аналіз викопного пилку з різних регіонів Європи показав іншу картину.
«Коли сільськогосподарські землі були покинуті, традиційні практики управління ландшафтами припинилися, і ліси почали активно поширюватися», – пояснив Джонатан Гордон, один із авторів дослідження, опублікованого в Ecology Letters.
За його словами, замість зростання біорізноманіття відбулося його різке падіння.
Вказується, що науковці проаналізували стан рослинного різноманіття за кілька століть до та після пандемії й встановили, що протягом приблизно 150 років після чуми кількість видів значно скоротилася.
Як пояснюють дослідники, багато рослин, які сьогодні вважаються цінними для європейських екосистем, фактично залежать від тривалої людської діяльності – зокрема від землеробства, випасу худоби та розчищення земель.
Сьогодні рух «rewilding» часто закликає максимально прибрати людську діяльність із природних територій, щоб дати екосистемам відновитися. Однак нові результати ставлять під сумнів ідею, що найбагатші екосистеми формуються лише там, де людина не втручається.
«Наше дослідження показує більш складний зв’язок між людиною та природою», – зазначив інший автор роботи Кріс Томас.
Читати ще: Дослідження: рослини видають звуки, коли їм боляче. Відео
За словами вчених, біорізноманіття та використання земель людьми не обов’язково суперечать одне одному – у багатьох випадках вони навіть взаємозалежні. Дослідники закликають застосовувати так званий «patchwork approach» – підхід, за якого в одному ландшафті співіснують різні типи середовищ: поля, ліси, пасовища, ставки та озера. Такий баланс, за словами вчених, уже існує в деяких регіонах Європи.
«Люди можуть зайти надто далеко – ми бачимо це на прикладі монокультур або надмірного випасу. Але є й моделі, де досягнуто хорошого балансу між діяльністю людини та біорізноманіттям», – підсумував Джонатан Гордон.
Серед прикладів він назвав традиційні агроландшафти Іберійського півострова – деєси та монтадоси, а також альпійські пасовища та угорські фермерські господарства типу «Tanya».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
