20-річна Поліна, кримчанка, подолала довгий шлях через Росію, Казахстан, Туреччину та Молдову, щоб досягти Києва. Її метою було отримати український паспорт, а також приєднатися до Збройних сил України після початку повномасштабної війни.
Поліна розповіла про зміни, які відбулися в Криму після анексії, про знищення української мови та про те, як Україна може залучити людей з окупованих територій. Її історія стала частиною проєкту «Їхній вибір – Україна», приуроченого до річниці окупації Криму.
«Київ максимально близький мені за духом», – ділиться дівчина, яка приїхала до столиці під час суворих морозів, коли місто переживало один з найжорсткіших блекаутів через атаки російської армії на енергетичну інфраструктуру. Проте Поліна не шкодує про свій вибір: «Це моя країна. Я переживу без світла кілька місяців, кілька років. Головне – що я вдома», – зазначає вона.
Поліна була всього 8 років, коли Росія анексувала Крим. Пам’ятаючи про проукраїнські мітинги та конфлікти, які спалахнули внаслідок політичної ситуації, дівчина розуміла, що щось іде не так. «Навіть у дитинстві ти відчуваєш, що відбувається щось погане. Змінюються прапори, символи, навчальні програми, з яких прибирають твою мову», – згадує вона.
Після анексії українська мова перестала бути основною в школах, а в атестатах «рідною мовою» стала російська. «У школах викладається лише російська, хоча за російським законодавством в Криму мають бути три державні мови: українська, кримськотатарська і російська», – пояснює Поліна.
Вона також зазначає, що перші зміни, які були запроваджені в школах, полягали у вилученні позитивних згадок про Україну. «Я почала конфліктувати з тими, хто висловлював проросійські погляди. Це обурювало мене», – додає вона.
Поліна вважає, що під російською окупацією Крим перетворився на в’язницю. «Тут за будь-яке «не те» слово можна потрапити до в’язниці. Росія намагається створити образ величі, але насправді Крим став місцем, де небезпечно висловлювати свої думки», – каже дівчина.
Вона продовжувала вивчати українську мову, читаючи книги та слухаючи музику. Поліна любить творчість українських поетів, таких як Василь Симоненко та Ліна Костенко. «Наша мова пройшла через багато випробувань, і жодна інша мова не зазнавала таких заборон», – підкреслює вона.
Після переїзду до Києва Поліна має великі плани на майбутнє. Вона цікавиться історією кримськотатарського народу та підтримує ідею їхньої автономії в Україні. «Я вважаю, що їхній народ потрібно рятувати, надаючи більше можливостей для розвитку», – зазначає вона.
Поліна також розповіла про труднощі, які виникли під час її спроб отримати допомогу в українському консульстві. «Я відчувала, що мене ігнорують», – зізнається вона.
Ця історія Поліни є свідченням боротьби кримчан за свою ідентичність та бажання повернутися до України, незважаючи на всі труднощі, з якими вони стикаються.
Поліна, кримчанка, розповідає про свій шлях до Києва та боротьбу за українську ідентичність після анексії Криму. Її історія підкреслює важливість підтримки людей з окупованих територій.
Джерело: Радіо Свобода
