Влада Ірану, що сформувалася після революції 1979 року, стикається з серйозними викликами, зокрема після нещодавніх авіаударів США та Ізраїлю, які призвели до загибелі аятоли Алі Хаменеї та інших високопосадовців. Попри ці удари, експерти вважають, що іранський режим має глибокі механізми виживання.
З моменту повалення монархії Ісламська Республіка розвинула структуру, що нагадує гідру: ліквідація одного лідера не призводить до краху системи. Як зазначає Себастьєн Буссуа, експерт із Близького Сходу, ця система була спроєктована для виживання, що ускладнює спроби повалення режиму.
Влада в Ірані не зосереджена в руках однієї особи, як це було в інших країнах, де відбулися революції. На думку Бернара Уркада, колишнього директора Французького інституту досліджень в Ірані, це політична диктатура, що поєднує ісламізм та націоналізм. Влада розподілена між кількома центрами, такими як духовні органи, армія та економічні структури, що робить систему більш стійкою.
Ключову роль у підтримці режиму відіграє Корпус вартових Ісламської революції (КВІР), який не лише виконує військові функції, але й має значний політичний та економічний вплив. КВІР контролює бізнеси та активно залучений у придушення протестів, зокрема через ополчення “Басидж”.
Економіка Ірану переважно контролюється державними структурами, що дозволяє розподіляти ресурси серед лояльних до режиму осіб. Це створює систему патронату, яка зміцнює владу еліт, незважаючи на санкції з боку Заходу.
Релігія також відіграє важливу роль у підтримці режиму. Ідеологія, що виникла під час революції, формує світогляд держави та забезпечує єдність серед населення. Однак опозиція в Ірані залишається фрагментованою, що ускладнює спроби організованого спротиву.
Незважаючи на жорстке придушення протестів, молодь в Ірані починає висловлювати невдоволення режимом, що може свідчити про зміни в суспільстві. Багато іранців, зокрема молодь, вважають, що режим не відповідає їхнім прагненням і потребам. Протести 2022 року продемонстрували, що населення готове до змін.
Аналітики вважають, що авторитарні режими зазнають краху, коли відбувається масова мобілізація, розкол еліт та перехід силовиків на бік опозиції. Хоча смерть Хаменеї стала серйозним ударом для режиму, експерти попереджають, що його падіння не є гарантованим.
Система влади в Ірані, що сформувалася після революції 1979 року, демонструє стійкість навіть під тиском зовнішніх загроз. Розподіл влади між різними інститутами та ідеологічна єдність сприяють виживанню режиму, незважаючи на внутрішні та зовнішні виклики.
Джерело: BBC
