Станом на лютий 2026 року в Україні налічується понад 90 тисяч осіб, які вважаються зниклими безвісти, переважно це військовослужбовці. Від початку 2025 року вдалося встановити імена 30 тисяч з них, проте з червня по грудень того ж року кількість зниклих знову зросла на 40 тисяч.
Ця проблема не лише статистична. За кожним зниклим стоять родини, які живуть в невідомості, чекаючи на будь-які новини про своїх близьких. Війна, розпочата Росією, залишила глибокі рани в серцях тих, хто чекає.
Пошук тіл загиблих на полі бою є складним і небезпечним процесом. Часто тіла не можуть бути евакуйовані через активні бойові дії, і вони залишаються під завалами, у зруйнованих містах або на полях, де точаться бої.
Олексій Юков, представник громадської організації “Асоціація дослідників військово-історичної спадщини “Плацдарм”, займається пошуком загиблих уже 27 років. Спочатку він працював над відновленням пам’яті про солдатів Другої світової війни, а з 2014 року його увага зосередилася на пошуку тих, хто загинув у війні з Росією.
“Це моя місія на цій Землі. Я рятую не мертвих, а живих, щоб залишитися людьми”, — говорить Юков.
Процес ідентифікації тіл також є складним. Часто тіла бувають фрагментованими або знищеними внаслідок вибухів. Для їх ідентифікації використовуються ДНК-експертизи, але навіть вони не завжди дають точний результат.
Родичі зниклих безвісти стикаються з труднощами під час пошуку правди. Вони намагаються дізнатися про долю своїх близьких, але часто отримують лише невизначені відповіді.
Війна в Україні триває, а разом з нею й історії про зниклих безвісти. Кожен з них — це не просто цифра в статистиці, а особистість, яка залишила слід у житті своїх близьких.
В Україні понад 90 тисяч осіб вважаються зниклими безвісти, зокрема військовослужбовці. Пошук тіл загиблих у війні є складним і небезпечним процесом, що залишає родини в невизначеності.
