Джерело: www.volynnews.com
У межах дослідження вчені проаналізували генетичні дані майже 16 тисяч давніх людей і понад 6 тисяч сучасних, пише ТСН. Вони не ставили за мету пояснити окремі причини поширення певних ознак, а перевіряли ширше питання – чи зберігається дія природного добору після появи сільського господарства. Отримані дані свідчать, що біологічні зміни не лише тривають, а й можуть відбуватися швидкими темпами.
Під час аналізу дослідники виявили 479 генетичних варіантів, які, ймовірно, поширювалися під впливом природного відбору. Серед них – гени, пов’язані з рудим волоссям і світлою шкірою, а також варіанти, що впливають на ризик розвитку окремих хвороб, зокрема діабету, облисіння та ревматоїдного артриту.
Науковці припускають, що руде волосся могло бути і самостійно корисною ознакою, і поширюватися разом з іншими важливими генетичними рисами. Раніші роботи свідчать, що поєднання світлої шкіри та рудого волосся могло сприяти ефективнішому виробленню вітаміну D. Це давало перевагу людям у регіонах із недостатнім сонячним світлом, зокрема на півночі.
Читати ще: Гени визначають понад половину тривалості життя людини. Дослідження
Раніше дослідники фіксували лише близько 21 випадку генетичних змін, які поширювалися внаслідок природного відбору. Серед них – варіанти, що дозволяють перетравлювати молоко в дорослому віці. Така невелика кількість прикладів створювала враження, що спрямований добір у сучасної людини є рідкісним явищем.
Однак нова робота, яка поєднала велику базу стародавньої ДНК із сучасними методами аналізу, продемонструвала іншу картину. Вчені встановили, що в Західній Євразії природний добір впливав на сотні генів – і збільшуючи, і зменшуючи їхню поширеність. Ці процеси прискорилися після переходу від мисливсько-збирального способу життя до землеробства.
Частину змін пояснити відносно просто. Наприклад, гени, пов’язані зі світлою шкірою та рудим волоссям, імовірно відображають адаптацію до умов із меншою кількістю сонячного світла, коли організм потребує ефективнішого синтезу вітаміну D.
Інші процеси складніші. Зокрема, мутація, що підвищує ризик целіакії, виникла приблизно 4 тисячі років тому і з часом стала поширенішою. Попри зв’язок із захворюванням, її носії могли мати еволюційну перевагу, що сприяло передачі цього варіанта наступним поколінням.
Подібну динаміку спостерігали і для гена TYK2, пов’язаного з імунною системою. Його частота зростала між 9 та 3 тисячами років тому, після чого почала знижуватися. Ймовірно, у певні історичні періоди він допомагав краще протистояти інфекціям, навіть якщо водночас підвищував ризик інших недуг.
Окремо дослідження зафіксувало негативний відбір генів, пов’язаних із накопиченням жиру. Це пов’язують зі змінами способу життя: якщо для мисливців-збирачів така особливість була корисною під час нестачі їжі, то з переходом до стабільнішого харчування її значення зменшилося.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
