Джерело: www.volynnews.com
Міських слуг маґістрату згадано в судовому мандаті короля Сиґізмунда ІІІ. Документ буловидано 6 грудня 1625 року. Адресовано бурмистрам, райцям, писареві та лавникам. Вони мали з’явитися до королівського суду в зв’язку із їхніми неправомірними діями стосовно підданих іншої юридики – Богородицької церкви.
У тексті мандата вказано, що спробу встановити свою владу над юридикою церкви Святої Пречистої Богородиці здійснювали «із стрільбою, з шаблями, кордами, ощепами». А чинили те «гайдуки або слуги міські, людей з десять». Тож, треба думати, у штаті міських слуг Луцька на 1625 рік нараховувалось близько десяти осіб.
Відтиск луцької міської печатки із зображенням святого Миколая, початок ХVII століття
6 березня 1640 року міський уряд Луцька ухвалив рішення про збір грошей з міщан на утримання нічної сторожі (кликунів). Про це читаємо у міській війтівсько-лавничій книзі за 1638-1640 роки. Міщани, що служили на цьому уряді, мали стерегти спокою лучан і в нічну пору.
Читати ще: Варта традицій і новий сезон: луцький кликун знову щодня сурмитиме з В’їзної вежі замку
Одним із луцьких кликунів був лучанин Опанас Паткович. Міщанин виконував розпорядження маґістратських урядників – війта, лавників і райців. Відносив судові позови до господ міщан, оголошував накази його милості короля й маґістрату, оповіщав про збір податків, стеріг пожежної безпеки й загального порядку в Луцьку.
Кахля із зображенням кликуна, ХV століття. Знайдена у Луцьку
Щороку він отримував гонорар на кожух і чоботи, в часі виконання служебницьких обовʼязків його оснащували сурмою чи тріщалкою (для сурмління перед виголошенням важливої інформації), панциром (захисною кольчугою) і прилбицею (шоломом).
Відтворена кімната нічної варти у вежі церкви Святого Петра, Мюнхен
Опанаса Патковича відряджали і до інших юридик – міських територій, непідвладних маґістрату [69 зв.]. Так, у грудні 1638 року він ходив до луцьких отців-домініканів. Саме там мешкав Іван Нагай – колишній цехмістр різницького цеху, луцький братчик, тивун (управитель) згаданої юридики.
Варта на вежі. Нюрнберг, 1433 рік
Міському слузі належало віддати Нагаю позов від його колеги по цеху Івана Олексейовича. Чоловік скаржився на те, що тивун зловживає владою, часто закликає до свого власного суду, ухвалює несправедливі вердикти, користується міськими вольностями і не сплачує належних податків до міської скриньки-скарбу. Виконавши розпорядження урядників, Опанас просив уписати до актів, що роботу свою виконав, позов Нагаю до рук віддав і нічиє дідичне право не порушив.
Робота у різницькому цеху, XIV століття, Tacuinum sanitatis
Читати ще: Звідки у Луцьку з’явилися кликуни і що вони робили 400 років тому
Судова справа проти Івана Нагая тривала доволі довго. Рішенням маґістрату, підсудного банітували – позбавили прав міщанина. Різнику також належало покинути міські мури у найближчий час. Усім і кожному було суворо заборонено спілкуватися з ним чи переховувати новоспеченого баніта у власній домівці. Публічно оголосити про це «на Ринку і на рогах [вулиць] по кілька разів» мав Опанас Паткович, виконуючи свої безпосередні кликунські обовʼязки.
Оксана ШТАНЬКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
