Російська армія адаптує свої методи ведення бойових дій в Україні, відмовляючись від масованих атак на користь більш прихованих стратегій. Ці зміни, за словами експертів, пов’язані з високими втратами та новими умовами на полі бою.
Протягом останніх чотирьох років Росія намагалася домогтися успіху через чисельний тиск, направляючи великі підрозділи на позиції противника. Однак така стратегія призвела до значних втрат, зокрема, за оцінками, близько 1,3 мільйона російських військових стали жертвами бойових дій, з яких приблизно 325 тисяч загинули.
Ситуація на полі бою змінилася через активне використання дронів, які дозволяють швидко виявляти скупчення військ, а також завдяки засобам радіоелектронної боротьби, які ускладнюють координацію дій. Українські сили навчилися ефективно прогнозувати дії противника, що ускладнює реалізацію традиційних атак.
У відповідь на ці виклики російські підрозділи почали діяти невеликими групами, часто складаючись з двох-трьох осіб. Вони намагаються уникати виявлення, переміщуючись пішки, переважно вночі, та мінімізуючи використання зв’язку. Як зазначив експерт Кір Джайлз, “відмова Росії від атак за принципом ‘м’ясорубки’ або ‘живої хвилі’ є останньою еволюцією в характері бойових дій”.
Нова тактика передбачає поступове накопичення сил для наступних ударів, де команди діють автономно, а управління часто здійснюється за допомогою дронів, які допомагають коригувати їхні дії. Однак, незважаючи на зміни, ця стратегія не забезпечує швидких проривів. Аналітики вказують на те, що така модель ведення бойових дій призводить до повільного просування з мінімальними територіальними результатами та значними втратами.
“Прорвати оборону такими групами неможливо. Можливий тільки повільний, поступовий наступ…” – зазначив експерт. Постійне спостереження з повітря та ризик швидкого удару роблять великі атаки неефективними, що змушує російську армію адаптуватися до нових умов, де технології та скритність дій відіграють ключову роль.
Російська армія змінює тактику ведення бойових дій в Україні, переходячи від масових атак до прихованих операцій, що пов'язано з високими втратами та новими умовами на полі бою. Ця стратегія передбачає використання малих груп для поступового просування, однак не забезпечує швидких результатів.
