В Україні спостерігається парадоксальна ситуація на ринку праці: з одного боку, існує гострий дефіцит робочої сили, а з іншого – мільйони внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які не можуть знайти роботу. У першому кварталі 2026 року лише 41% вакансій було закрито, що ставить під сумнів ефективність ринку праці.
За даними Державного центру зайнятості, підприємства подали 148 тисяч вакансій, з яких вдалося закрити лише 61 тисячу. У той же час, кількість зареєстрованих безробітних сягнула 261 тисячі. Анна Дерев’янко, виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації, зазначила, що 74% компаній відчувають значний дефіцит кадрів.
Ситуація найбільш критична у робітничих професіях. Наприклад, у будівництві та агросекторі залишається значна кількість незакритих вакансій. Михайло Орленко, директор Асоціації “Українські виробники світлопрозорих конструкцій”, підкреслив, що брак кадрів у цій галузі є особливо відчутним, оскільки замінити робітників не можуть ні роботи, ні штучний інтелект.
Станом на початок 2026 року в Україні офіційно зареєстровано 4,6 мільйона ВПО. Однак, за словами Олексія Позняка, завідувача відділу міграції Інституту демографії НАН України, реальна кількість переселенців може становити 3-3,5 мільйона через те, що у реєстрі залишаються люди, які вже не є активними переселенцями.
Водночас, за оцінками Центру економічної стратегії, за кордоном перебуває 5,6 мільйона українських біженців, і їхнє масове повернення в найближчій перспективі малоймовірне. Це створює структурну аномалію на ринку праці: вакансій більше, ніж зареєстрованих шукачів, але профіль кандидатів не відповідає вимогам роботодавців.
Бізнес змушений шукати рішення, включаючи залучення іноземних працівників. Однак, витрати на їхнє працевлаштування є суттєвими. Експерти оцінюють, що для залучення іноземця потрібно витратити не менше 40 тисяч гривень на місяць, тоді як українці готові працювати за 10-15 тисяч гривень.
Серед основних бар’єрів, які заважають ВПО знайти роботу, виділяють відсутність доступного житла та невідповідність їхньої кваліфікації вимогам ринку. Більше 50% ВПО готові змінити місце проживання заради роботи, але не мають де жити. Ціни на оренду житла у великих містах, таких як Київ, значно вищі за середні по країні.
Крім того, багато чоловіків-переселенців уникають офіційного працевлаштування через страх мобілізації. Держава пропонує компенсації за найм ВПО та ваучери на перенавчання, але ці ініціативи не завжди реалізуються ефективно.
Для досягнення цілей економічного зростання Україні необхідно 4,5 мільйона додаткових працівників протягом наступних десяти років. Це вимагає комплексного підходу до вирішення проблеми працевлаштування, включаючи покращення житлових умов та адаптацію кваліфікації робітників.
В Україні паралельно існують дефіцит робочої сили та велика кількість внутрішньо переміщених осіб, які не можуть знайти роботу. Уряд і бізнес стикаються з численними бар'єрами, які заважають ефективному працевлаштуванню.
