28 травня 2026 року виповнюється 110 років з дня смерті Івана Франка, видатного українського письменника, публіциста та політичного діяча. Його життя і творчість мали значний вплив на розвиток української літератури та культури.
Франко помер 28 травня 1916 року у Львові, де його поховали на Личаківському цвинтарі. Похорон відбувся 31 травня, а через п’ять років письменника перепоховали на тому ж цвинтарі, але в іншому місці. Пам’ятник на його могилі встановили лише через 17 років після його смерті.
Останні дні життя Франка були важкими. У 1908 році у нього виявили симптоми психосоматичної хвороби, а також він страждав на ревматоїдний поліартрит. З осені 1915 року письменник перебував у притулку для січових стрільців, але згодом повернувся до своєї вілли на Софіївці. У лютому 1916 року його стан здоров’я значно погіршився, і він почав готуватися до смерті, запрошуючи адвоката для вирішення майнових питань.
Франко заповів свою бібліотеку та архів Бібліотеці НТШ у Львові. У останні місяці життя його родина не була поруч: дружина Ольга лікувалася в психіатричній лікарні, сини служили у війську, а донька виїхала до Києва. У 1913 році помер найстарший син Андрій.
Похорон Франка став важливою подією для українського суспільства. Багато людей прийшли попрощатися з письменником, а Наукове товариство імені Шевченка організувало похорон. На будівлях українських товариств вивісили чорні хоругви, а у книгарні «Просвіти» відбулася виставка його творів.
Франка поховали у вишиванці, що належала родині педагога Володимира Шухевича. Однак виникла проблема з проведенням похорону за християнськими звичаями, оскільки Франко мав репутацію атеїста. Лише священник Володимир Гургула, перед яким він відмовився сповідатися, погодився провести обряд.
Дослідження релігійних поглядів Франка викликає дискусії серед франкознавців. У його ранніх творах, зокрема в збірці «Мій Ізмарагд», відображено моральні цінності, пов’язані з біблійними легендами. Франко походив з побожної родини, і його метрика вказує на греко-католицьку приналежність.
Історик Ігор Медвідь у своїй монографії «Пророк чи єретик» досліджує зміни релігійних поглядів Франка, відзначаючи, що його світогляд еволюціонував протягом життя. Він проходив через різні етапи, від релігійного юнака до вільнодумця, який шукає нові відповіді на питання віри.
Франко пережив кілька етапів у своїх релігійних поглядах, які відображали зміни в його світогляді. Перший етап охоплює період з 1871 до середини 1876 року, коли він був романтиком, що оспівував християнські ідеали. Другий етап тривав з середини 1876 до 1895 року, коли вплив соціалізму призвів до бунту проти традиційних релігійних поглядів. Третій етап, з 1896 до 1907 року, відзначався критичним ставленням до своїх ранніх поглядів і пошуком особистого зв’язку з Богом.
Таким чином, життя і творчість Івана Франка залишаються важливими для розуміння української культури та ідентичності. Його спадщина продовжує надихати нові покоління, а пам’ять про нього живе в серцях українців.
Стаття присвячена 110-річчю з дня смерті Івана Франка, видатного українського письменника. Описуються його останні дні, похорон та релігійні погляди, які викликали дискусії серед дослідників.
Джерело: Радіо Свобода
