“На лінії вогню зарплата штурмовика-піхотинця може зрости до 10 тисяч доларів на місяць — таке обіцяють. В крутих оборонних компаніях, наближених до влади, таку зарплату можуть отримувати конструктори, інженери, дефіцитні майстри, а топ-менеджмент ще більше. Нагадаю, що дехто, чиє прізвище знають вже навіть маленькі діти, збирався продавати половину всім відомої компанії за 1 млрд доларів”, — повідомляє: ua.news
На лінії вогню зарплата штурмовика-піхотинця може зрости до 10 тисяч доларів на місяць — таке обіцяють.
В крутих оборонних компаніях, наближених до влади, таку зарплату можуть отримувати конструктори, інженери, дефіцитні майстри, а топ-менеджмент ще більше. Нагадаю, що дехто, чиє прізвище знають вже навіть маленькі діти, збирався продавати половину всім відомої компанії за 1 млрд доларів менше ніж за два роки після відкриття виробництва дронів.
Всі ці компанії, всі ці люди, величезні зарплати і шалені прибутки не могли б зʼявитися, якби не було війни, якби військові не воювали, і не вмирали. Оборонні замовлення під час війни — це не про ринок, конкуренцію і бізнес, зовсім ні; тут немає відкритої конкуренції, тут держава вирішує, кому давати гроші, а кому ні, інших, недержавних замовників просто не існує. І тому виникає питання, наскільки чесно і справедливо, коли одним, обраним, держава створює умови для спокійного, ситого життя, забезпечує творчої роботою, високими зарплатами, бронюванням, закордонними відрядженнями, небаченими раніше прибутками. А інших, хто сам здуру пішов до війська, або кого спіймали і бусифікували, забезпечує жебрацькими зарплатами в тилу, і можливістю померти на передовій за ті же гроші, які отримують робітники жирних оборонних підприємств.
Мені здається, що це вкрай несправедливо.
Наприклад, ми з друзями ще на початку війни мобілізувалися, розробили дрони, цими дронами воювали, як раптом наш підрозділ ліквідували, і дронами займатися заборонили на вимогу «конкурентів». Тому що ми військові раби. Тепер, щоб хоч щось заробити, нам треба записуватися в штурмовики, а якби ми не пішли до війська, то були з зараз мільйонерами, а наші дрони ламали б хід війни.
І це не єдиний такий сумний приклад.
Тому до команди міністра Федорова два питання в плані обіцяної реформи: чи не повинна оборонка мати совість, відгодована захмарними прибутками за спинами наших солдат? І чи не треба надати можливість мобілізованим фахівцям створювати дрони, а не тільки сидіти в окопах? Може це допоможе нам виграти війну?
В роки Другої світової війни Черчилль створив цілу «дивізію» з математиків, фізиків, інженерів, яка займалася радарами, літаками, радіопідривниками для зенітних снарядів, дешифруванням. І, до речі, жодна британська оборонна компанія не була продана арабам.
Юрій Касьянов
