Наташа, Джемма та Гелен, жінки з Великої Британії, дізналися, що вони є сестрами, після проходження ДНК-тестів. Всі троє були зачаті від одного донора сперми, про що не знали протягом десятків років.
Зачаті до 1991 року, вони жартують про те, що належать до покоління дітей, народжених у період «дикого заходу» донорства сперми, коли не було чітких правил щодо цього процесу. Після отримання результатів тестів, вони стали досліджувати своє нове родинне зв’язування, описуючи першу зустріч як «чарівну» та емоційну.
Джемма та Гелен Гікс, які виросли в Беркширі, вважали, що їхній вихователь є їхнім біологічним батьком. Лише у тридцятирічному віці вони дізналися про донорство сперми, проте не мали інформації про донора через обмежені записи того часу. Джемма зазначила: «Тоді донорство сперми було диким заходом, і батькам радили виховувати дітей як своїх власних, не розповідаючи правду». ДНК-тест підтвердив, що у них є спільний батько, а також відкрив можливість знайомства з новими сестрами.
Гелен, яка також дізналася про своє походження у тридцятирічному віці, відзначила, що новина принесла їй відчуття ясності. «Це стало для мене відкриттям, яке пояснило багато моментів у моєму житті», — сказала вона.
Наташа Голдштейн-Опасіак, ще одна з сестер, дізналася про своє походження у 21 рік, але зробила ДНК-тест лише у 31. Вона описала процес знайомства з новими родичами як «схожий на Tinder», коли їй надійшло повідомлення про родинні зв’язки.
Після першої зустрічі, яка відбулася через місяць після їхнього знайомства, сестри відзначили, що відчули сильний зв’язок. Джемма зазначила, що вони «мов магніти» притягнулися одна до одної, і виявили, що раніше майже перетиналися, живучи в одному гуртожитку в університеті.
Сестри також підкреслили, що їхнє знання про спільне походження вплинуло на їхню ідентичність. Джемма і Гелен, які виросли з валлійським батьком, вважають, що їхня валлійська ідентичність є важливою частиною їхнього виховання. ДНК-тест показав, що їхній біологічний батько також частково валлієць.
Сестри змогли зв’язатися зі своїм біологічним батьком, який зустрів їх позитивно. Вони також виявили, що з 1991 року в Великій Британії народилося понад 85 тисяч дітей завдяки донорським програмам. Після змін у законодавстві 2005 року анонімне донорство стало неможливим, що дозволяє дітям дізнаватися про своїх донорів після досягнення 18 років.
Сестри, які створили подкаст для обговорення свого досвіду, сподіваються підвищити обізнаність про питання донорства. Вони зазначили, що, незважаючи на покращення регулювання, не всі діти, зачаті від донорів, мають належний захист. Вони також висловили занепокоєння щодо нерегульованого донорства, яке поширюється через соціальні мережі.
Гелен підкреслила, що діти, зачаті за допомогою донорської сперми, «наразі зовсім позбавлені голосу», і сестри сподіваються стати «голосом, який висвітлює наслідки цього». Вони вважають, що їхній досвід може допомогти іншим зрозуміти важливість відкритості в питаннях донорства.
Три жінки з Великої Британії дізналися про своє родинне зв'язування через ДНК-тестування, що призвело до нових знайомств та усвідомлення власної ідентичності. Вони прагнуть підвищити обізнаність про питання донорства та його вплив на життя дітей, зачатих від донорів.
Джерело: BBC
