Галина Дзицюк, мати 38-річного Віктора, розповідає про безперервне очікування сина, який з 2017 року перебуває в полоні на окупованих територіях. Віктор був затриманий на блокпосту в Мар’їнці, де у нього знайшли карти доріг, що призвело до звинувачення у шпигунстві.
Після затримання Віктора перевели до в’язниці «Ізоляція», де його катували, а згодом засудили до 16 років ув’язнення. Незважаючи на численні обміни полоненими, він залишився за ґратами, оскільки Росія неохоче повертає бранців, затриманих до початку повномасштабної війни.
Галина, яка зараз живе на Хмельниччині, згадує, як у 2017 році, коли її сина затримали, багато людей не могли повірити в подібні події. Вона зазначає, що не отримала жодної підтримки від держави, і всі зусилля щодо пошуку сина були покладені на неї.
Після затримання Віктора Галина намагалася дізнатися про його місцезнаходження, навіть відвідувала окуповану територію, але всі її спроби виявилися марними. Вона зверталася до різних органів, але отримувала лише відмови. З часом вона дізналася, що її адвокатка, Олена Шишкіна, насправді працює на окупаційні структури.
Галина розповідає, що умови в колонії жахливі. Віктор страждає від хронічного псоріазу, але не отримує належного медичного лікування. За її словами, умови в колонії не дозволяють йому отримувати необхідну допомогу, що призводить до загострення його стану.
Зараз Галина намагається підтримувати зв’язок з Віктором через інших полонених. Вона отримує інформацію від матері одного з його співкамерників, але зв’язок стає все складнішим. Раніше вони могли спілкуватися через месенджери, але зараз це стало практично неможливим.
Галина також переживає за своє здоров’я, оскільки постійне очікування та невизначеність негативно впливають на її самопочуття. Вона згадує, як разом з чоловіком залишила свій дім у Торецьку, що було знищено внаслідок бойових дій. Вони залишилися без нічого, і тепер їм важко адаптуватися до нових умов життя.
Незважаючи на всі труднощі, Галина продовжує сподіватися на повернення сина. Вона вірить, що одного дня зможе обійняти Віктора і повернутися до нормального життя.
Історія Галини Дзицюк, яка понад вісім років чекає на повернення сина Віктора з полону, ілюструє труднощі, з якими стикаються родини українських полонених. Вона переживає за його здоров'я та намагається підтримувати зв'язок, незважаючи на численні перешкоди.
