25 липня 2026 року під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним в Омську, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв висловив заклик до припинення війни в Україні. Ці слова пролунали в рамках XXII Форуму міжрегіонального співробітництва Казахстану та Росії.
Токаєв заявив, що конфлікт, який триває, є вигідним для противників як Росії, так і України, і підкреслив, що отримує численні сигнали з Європи та США щодо ситуації. Він зазначив, що “природа цього конфлікту не зовсім зрозуміла багатьом, у тому числі для нас”. Президент Казахстану також висловив думку, що, можливо, настав час “заморозити” конфлікт і повернутися до попередніх домовленостей.
У відповідь на ці заяви Путін пообіцяв Токаєву надати інформацію про стан справ в Україні. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков пізніше заявив, що “замороження війни в Україні неможливе”. Путін продовжив свою агресивну риторику, стверджуючи, що Україна, зрештою, втратить західні території, які назвав “подарунком Сталіна”.
Президент України Володимир Зеленський, коментуючи зустріч, зазначив, що Путін “не готовий зупинити війну” та готується до мобілізації після виборів до Державної Думи, запланованих на 21 вересня. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга позитивно відреагував на заклик Токаєва до Путіна, вважаючи його “реалістичним і мудрим”.
Казахстан протягом чотирьох років війни дотримувався нейтральної позиції, але водночас Росія використовувала Казахстан для обходу санкцій і закупівлі військових технологій. Політолог Руслан Айсін зазначив, що слова Токаєва можуть бути не лише його особистою думкою, а й сигналом з боку Китаю, який все більше впливає на Росію.
Айсін також підкреслив, що Токаєв, як досвідчений дипломат, не став би висловлювати такі думки без узгодження з Путіним. Він вважає, що це може бути спроба Путіна знайти мирний вихід із ситуації, хоча й без реального наміру укладати мир.
На думку експертів, слова Токаєва про те, що війна між Росією та Україною є міждержавним конфліктом, свідчать про зміну позиції країн, які раніше були союзниками Росії. Вони відчувають загрозу від війни, яка завдає збитків їхнім економікам, і побоюються, що Путін може перейти до нових агресивних дій.
