Українські безпілотники продовжують завдавати ударів по цілях на відстані понад 1000 кілометрів від кордону, але завод у спеціальній економічній зоні “Алабуга” в Татарстані залишається важкою метою для атак. Цей завод виробляє дрони, які використовуються Росією для атак на українські міста.
З 2022 року, завдяки співпраці з Іраном, в “Алабугі” розпочали виробництво ударних дронів Shahed-131 і Shahed-136. Наразі завод випускає “Герані” та дрони-приманки “Гербера”, досягаючи обсягу виробництва 170-190 дронів на добу, що дозволяє випускати тисячі дронів щомісяця.
Експерти з Інституту Гудзона, Люк Коффі та Джан Каспоглу, попереджають, що якщо завод продовжить свою роботу, Росія зможе виснажувати українську протиповітряну оборону, виробляючи велику кількість дронів. За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), територія заводу з 2021 року зросла з двох будівель до 116, що свідчить про його активне розширення.
Попри спроби України атакувати “Алабугу” у 2024 та 2025 роках, повністю зупинити виробництво не вдалося. Люк Коффі зазначає, що об’єкт добре захищений, а нові будівлі спеціально спроектовані для захисту від повітряних ударів. “Наразі малоймовірно, що Україна має достатню кількість зброї для завдання значної шкоди”, – говорить він.
Марк Де Вор, експерт з університету Сент-Ендрюса, пояснює, що виробництво дронів в “Алабузі” організоване за принципом розподіленої системи. Це означає, що навіть серйозне пошкодження однієї будівлі не зупинить роботу всього комплексу. Щоб суттєво порушити роботу заводу, необхідно регулярно атакувати його.
Експерти вважають, що потенційними цілями можуть бути не лише виробничі корпуси, а й енергетична інфраструктура, що живить завод. Люк Коффі та Джан Каспоглу підкреслюють, що перебої в енергосистемі можуть вплинути на його роботу, а постійна загроза атак може змусити працівників залишити роботу.
Крім того, Росія вдосконалює свої дрони. За інформацією Business Insider, у деяких атаках дрони з реактивними двигунами становлять до двох третин усіх безпілотників. Це значно більше, ніж раніше оцінювалося. Нові моделі “Герань” розвивають швидкість до 600 км/год, що ускладнює їх перехоплення українською ППО.
Нещодавні удари по Нижньокамську продемонстрували, як далеко можуть діяти українські безпілотники. Генштаб України підтвердив удари по нафтопереробному заводу “ТАНЕКО” та підприємству “Тобольськ-Нефтехім”, що розташоване приблизно за 2200 кілометрів від кордону.
