У 1911 році американський професор Гірам Бінгем III оголосив про відкриття давньої гірської твердині, яку вважали останнім притулком інків, розташованої в Перуанських Андах. Однак 53 роки потому інший дослідник, Джин Савой, спростував ці твердження, стверджуючи, що справжнє загублене місто знаходиться в Еспіріту-Пампа, приблизно за 60 км на північний захід від Мачу-Пікчу.
У серпні 1964 року Савой разом із перуанським дослідником Антоніо Сантандером Каскеллі розпочали експедицію, яка призвела їх до руїн, що вважалися загубленими. Після тривалих умовлянь місцеві жителі погодилися провести їх до цих руїн, які виявилися значно більшими за Мачу-Пікчу. У руїнах Савой і Сантандер знайшли палаци, споруди з граніту та вапняку, а також фонтани.
Дослідження місцевості вказувало на те, що це могло бути останнє укриття інків, які боролися проти іспанських завойовників. Проте, незважаючи на значні знахідки, страх місцевих жителів перед племінними легендами змусив їх залишити експедицію. Через шість тижнів після їхнього відкриття знімальна група BBC вирушила тим же маршрутом, щоб задокументувати знахідки.
Вількабамба, що в перекладі з мови кечуа означає “священна рівнина”, стала легендарним містом, яке вважалося як історичним, так і міфічним. Після поразки інків у 1536 році, останній правитель Манко втік до гір, де його народ збудував нову столицю, що стала центром опору проти іспанців. У 1572 році, під тиском іспанських військ, інки спалили місто і втекли, а його місцезнаходження залишалося невідомим протягом століть.
Першим, хто привернув увагу до можливого місця розташування Вількабамби, був Бінгем, який у 1909 році отримав запрошення від перуанських землевласників дослідити місце під назвою Чокекірао. Хоча Бінгем не був археологом, він очолив експедицію Єльського університету, яка в результаті призвела до відкриття Мачу-Пікчу, хоча це місце не було тим, що він шукав.
Савой, за допомогою черепиці, знайденої під час експедиції, зміг підтвердити, що руїни в Еспіріту-Пампа можуть бути Вількабамбой. Черепиця, що мала іспанський вплив, але з виразними інкськими елементами, стала важливим доказом. Пізніше, вивчаючи історичні хроніки, вчені змогли зіставити свідчення очевидців з описами цього місця.
Савой зазначив, що існування цього міста стало настільки легендарним, що воно майже перейшло в сферу міфу. Однак його відкриття повернуло Вількабамбу назад в історію, підтвердивши її значення в культурі та спадщині інків.
