“0:00 / 0:00 Останніми днями російська армія вперше за понад чотири з половиною роки повномасштабної війни завдала низку ударів по міжнародних пунктах пропуску на західному кордоні України. Йдеться про КПП «Рені» та «Табаки» , атаковані підряд впродовж 20-21 серпня. Згодом, у ніч на 25 серпня, росіяни вдарили по пункту пропуску «Вулканешти» . Всі три об’єкти”, — повідомляє: ua.news
0:00 / 0:00
Останніми днями російська армія вперше за понад чотири з половиною роки повномасштабної війни завдала низку ударів по міжнародних пунктах пропуску на західному кордоні України. Йдеться про КПП «Рені» та «Табаки» , атаковані підряд впродовж 20-21 серпня. Згодом, у ніч на 25 серпня, росіяни вдарили по пункту пропуску «Вулканешти» .
Всі три об’єкти розташовані на українсько-молдовському кордоні. Попри те, що удари завдавалися виключно по українській інфраструктурі КПП, сам факт атаки на міжнародний пункт пропуску — це вже нова реальність, яка виводить війну на ще один (вчергове) небезпечний рівень. Також, враховуючи, що це вже третій удар за кілька днів, з’являються цілком вагомі підстави говорити про системність цих атак.
Досі західні кордони, а особливо безпосередньо пункти пропуску, вважалися чи не найбезпечнішими місцями в країні. Тепер ця ілюзія зруйнована. Навіщо Росія б’є по КПП на кордонах, в чому суть нової тактики та чи обмежиться ворог виключно Молдовою? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Що сталося на КПП і чому йдеться про системність
Формально удари по КПП можна трактувати як атаку на об’єкти прикордонної інфраструктури. Але з точки зору міжнародного права та безпеки все значно складніше. Бо ж пункт пропуску — це спільна зона відповідальності двох держав. Удар по ньому, навіть якщо влучання припадає лише на українську частину, автоматично створює загрозу для території сусідньої країни.
У випадку з Молдовою росіяни, схоже, свідомо обирали таку тактику: бити виключно по українській стороні, мінімізуючи ризик прямого влучання по молдовській території. Це хитрий розрахунок: наче й продемонструвати силу та певну ступінь «відмороженості», але не дати приводу для ескалації та звинувачень в атаці на сусідню країну.
Однак якщо дивитися на три атаки сумарно, вони вже не виглядають випадковістю. Це система і свого роду «тестування» нової тактики. Росія свідомо обрала для «тесту» саме кордон із Молдовою — країною, яка не є членом ані ЄС, ані НАТО. Це принципово важливо. Кидати виклик кордонам з Румунією чи Польщею Кремль поки що не наважується, адже там йдеться про прямий бойовий контакт із територією Альянсу. Натомість КПП на кордонах з Молдовою виглядають для Москви зручною мішенню: Кишинів нічого не зробить, навіть якби захотів.
Якщо такі удари продовжаться — а про їхню ймовірність прямо говорять українські експерти — це означатиме, що Росія цілеспрямовано розширює географію економічного тиску. Адже ключова причина таких ударів лежить саме у площині економіки.
Економічний фронт: навіщо бити по кордону
Найочевидніше пояснення — бажання ускладнити життя цивільним людям, які перетинають кордон. Але якщо подивитися на ситуацію ширше, стає зрозуміло, що йдеться про значно глобальнішу мету.
Росія вже понад місяць блокує український морський експорт — ключовий канал для вивезення зерна, металу та іншої продукції. Паралельно ворог систематично атакує річкову інфраструктуру Дунаю , намагаючись вивести з ладу дунайські порти та перевантажувальні термінали. Що залишається? Автомобільний і залізничний транспорт.
Саме тому об’єкти «Укрзалізниці» перебувають під постійними ударами вже тривалий час. Російські ракети та дрони регулярно б’ють по тягових підстанціях, коліях, депо, логістичних вузлах, звичайних потягах та електричках, тощо. Логіка проста: позбавити Україну можливості експортувати та імпортувати товари, придушити економіку, змусити бізнес і державу жити в умовах перманентної логістичної кризи.
Атаки на автомобільні пункти пропуску — це ще один крок у тому самому напрямку. Якщо порти заблоковані, залізниця під постійним вогнем, а тепер і автомобільні переходи на західному кордоні стають небезпечними, то Україна опиняється в ситуації майже повної торговельної ізоляції.
Це не тільки військова тактика, а й конкретна складова економічної війни на виснаження. Кремль намагається показати, що жоден канал зв’язку України із зовнішнім світом не є безпечним (в якомусь сенсі, на жаль, так і є). Удари по КПП — це не про знищення військової інфраструктури, а про створення атмосфери тотальної невизначеності для бізнесу, перевізників, експортерів та імпортерів. Кожна вантажівка, яка стоїть у черзі на кордоні, кожен закритий пункт пропуску — це втрачені гроші, зірвані контракти, здорожчання логістики, тощо. І саме цього прагне Росія.
Окрім цього, авжеж, не варто забувати й про суто військові задачі. Через західні кордони відбувається оборонна логістика ЗСУ: з Європи до нас йде озброєння, боєкомплект, товари подвійного призначення, тощо. Весь цей потік Москва, само собою, прагне перекрити. Таким чином реалізується комплексна стратегія і економічного, і військового тиску на Україну.
Чи вдасться Кремлю досягти мети
Попри всю серйозність ситуації, варто тверезо оцінювати перспективи РФ. Так, удари по трьох КПП на кордоні з Молдовою — це прецедент, який не можна ігнорувати. Два з них вже відновили роботу , що свідчить про здатність української сторони швидко реагувати на пошкодження.
Але головне — масштаб проблеми. На західних кордонах України функціонує близько 75 пунктів пропуску різних типів: автомобільні, залізничні, пішохідні, змішані, тощо. Переважна більшість із них розташована на кордоні з країнами НАТО — Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною. Щоб повністю вивести з ладу цю інфраструктуру, Росії знадобилися б сотні точкових ударів. І кожен такий удар по кордону з країною Альянсу — це гра з вогнем.
Влучання по території країни НАТО, поранення чи навіть загибель польського або румунського прикордонника (а це взагалі-то офіційні військовослужбовці) можуть спровокувати неочікувану відповідь. Кремль це явно розуміє. Тому сценарій, за якого Росія почне масово бомбити пункти пропуску на кордоні з Польщею чи Румунією, наразі виглядає не надто ймовірним — принаймні найближчим часом. Поки що ціллю явно залишаються пункти пропуску з «беззахисною» Молдовою.
Однак не варто повністю відкидати можливість подальшої ескалації. Російська військова машина схильна до поступового підвищення ставок. Якщо «молдовський тест» здасться Москві вдалим, а міжнародна реакція буде недостатньо жорсткою (скоріше за все, так і буде) , тоді не виключено, що наступним кроком стануть удари по окремих об’єктах на кордонах вже з Румунією або Польщею.
Це було б логічним продовженням тієї ж стратегії: спочатку перевірити реакцію на умовно безпечній ділянці, а потім поступово розширювати зону ураження. Втім, скоріше за все, Москва все ж постарається атакувати виключно українську інфраструктуру КПП, не зачіпаючи об’єкти європейських держав.
Думки експертів
Військовий експерт УІП, відставний полковник СБУ Олег Старіков вважає, що ми маємо справу зі спланованою операцією РФ, яка швидко набиратиме обертів найближчим часом.
«Усі наявні розвідувальні ознаки — не лише на фронті, а й у політичному житті РФ — показують, що Кремль ухвалив остаточне рішення про продовження війни до виконання всіх цілей, які ставилися на початку вторгнення. На лінії фронту в тактичній зоні Кремль відпрацював спочатку бойове оточення, а потім оперативне, чим досяг певних результатів. Потім це стало використовуватись на оперативних напрямках: Покровськ, Мирноград, Слов’янсько-Краматорська агломерація. Якщо ж брати саме стратегічну операцію, то росіяни почали проводити дії щодо блокади залізничного, автомобільного транспорту та морського транспорту у Чорному морі. Б’ють не тільки по одеському пароплавству, але й по дунайській флотилії. Наступний етап — перехід на сухопутну складову: відрізання України від наземних логістичних шляхів західним кордоном.
Вони починають з півдня, від Молдови, і далі підуть на північ. Таким чином планується перекрити весь сухопутний кордон, який пов’язує Україну з європейськими партнерами. Так росіяни хочуть вирішити завдання на лінії зіткнення, зробивши так, щоб західні партнери не змогли постачати Україні номенклатуру озброєнь та різні інші товари. Я думаю, що це все відбуватиметься швидко. Завдання сухопутної блокади, скоріше за все, буде вирішено до кінця вересня-початку жовтня. І так, варто чекати на атаки по всіх пунктах пропуску. Але насамперед загроза є для великих КПП: залізничних, автомобільних, тощо. Питання — як реагуватимуть західні партнери? Ніяк. Поговорять та заспокоються. Максимум реакції буде в інформаційному плані і не більше», — впевнений Олег Старіков.
Військовий експерт Олег Жданов каже, що РФ за будь-яку ціни хоче перекрити постачання техніки та озброєння для України. Їм це життєво необхідно. Тому вони починають бити по КПП на західних кордонах.
«Подивіться на Білгород-Дністровський: майже всю логістику там знищено. Коли ми перебудували її через інші КПП — вони почали атакувати ці КПП… Думаю, що росіяни йтимуть і далі на північ вздовж кордону, атакуючи КПП з іншими країнами. Але варто зазначити, що пунктів пропуску багато, та й російська розвідка не дарма свій хліб їсть. Не всі з майже сотні КПП будуть атаковані. Лише ті, де основний потік товарів — ось там і будуть атаки. На якихось невеликих автомобільних пунктах пропуску фури з озброєнням не пройдуть, там буде колапс. Навряд чи варто там очікувати ударів. Скоріше за все, будуть вицілювати окремі пункти пропуску і по них точково бити», — вважає Олег Жданов.
Резюмуючи, атаки на пункти пропуску на кордоні з Молдовою — це не просто ще один епізод війни, а черговий сигнал. Росія демонструє, що готова розширювати спроби економічного удушення та військового тиску на Україну, перетворюючи на мішень навіть ті об’єкти, які донедавна вважалися цілком безпечними. Головна мета — не стільки зруйнувати конкретний КПП, скільки створити атмосферу тотальної небезпеки для всієї прикордонної та логістичної інфраструктури. Це удар по економіці, по ЗСУ, по бізнесу, по людях, які мають перетинати кордон, тощо.
Проте наразі говорити про повну сухопутну ізоляцію України поки що передчасно. Західний кордон — це майже сотня пунктів пропуску. Ризик випадкової атаки на територію Альянсу — той стримуючий фактор, який Кремль навряд чи готовий ігнорувати принаймні станом на зараз.
Водночас кордон із Молдовою залишається вразливим місцем, і саме там, найімовірніше, варто очікувати і подальших атак. Владі та міжнародним партнерам слід уже зараз думати над тим, як захистити цю ділянку та не допустити повної сухопутної блокади України.
