21 жовтня 1966 року в Аберфані, Уельс, сталася трагедія, яка забрала життя 144 людей, зокрема 116 дітей. Обвал терикона накрив молодшу школу Пантглас, де восьмирічна Джанетт Біклі ледь не залишилася вдома, але вирішила піти до школи в останній день перед канікулами.
Джанетт, одна з небагатьох, хто вижив, згадує, як її однокласник витягнув її з-під уламків. Вона стала свідком жахливих подій, коли діти намагалися вибратися з-під завалів. Ця катастрофа залишила глибокий слід у житті тих, хто вижив, і багато з них присвятили своє життя допомозі іншим.
Після катастрофи, survivors, такі як Джанетт, часто не говорили про свої переживання. “Нам казали: ‘Вам пощастило, ви вижили, більше ніколи про це не говоріть'”, – згадує вона. Цю ж думку поділяє й Деніз Морган, чия молодша сестра загинула під час трагедії. Вона розповідає, як шок і горе вплинули на її навчання та життя.
Протягом десятиліть багато тих, хто пережив катастрофу, зберігали свої спогади в таємниці. Лише з часом, коли вони почали ділитися своїми історіями, з’явилася можливість для зцілення. “Коли ми нарешті зірвали цю печатку мовчання, це певною мірою нас зцілило”, – зазначає Деніз.
Багато виживших досягли успіху в житті, проте інші продовжують боротися з наслідками пережитого. Деніз стала директоркою школи та отримала орден MBE за заслуги в освіті, присвятивши свою кар’єру підтримці дітей із неблагополучних сімей.
Джефф Едвардс, один з останніх дітей, витягнутих живими, також активно допомагає молоді в Аберфані. Після повернення додому в 1990-х роках він побачив, як багато молодих людей стикаються з труднощами через закриття шахт. Завдяки грантам він зміг створити проєкти, які допомогли багатьом знайти роботу та отримати освіту.
Девід Девіс, який також пережив катастрофу, згадав, як його витягли з-під уламків. Він не став свідком жахів, оскільки втратив свідомість, що, можливо, уберегло його від тривалих наслідків. Після одужання він продовжив навчання і став успішним.
Шістдесят років після трагедії, спогади про катастрофу в Аберфані залишаються живими, а ті, хто вижив, продовжують ділитися своїми історіями, щоб допомогти іншим у подібних ситуаціях.
