В окупованому Криму жителі стикаються з серйозними ризиками під час перетворення кордону, зокрема викраденнями та катуваннями з боку російських силовиків. Це підтверджують численні свідчення людей, які стали жертвами таких дій.
Вікторія Сергеєва, кримчанка, яка повернулася з Туреччини до Бахчисараю в серпні 2025 року, зазнала арешту на паспортному контролі. Російські прикордонники вимагали у неї український паспорт, після чого вирішили, що вона підтримує українську армію, оскільки на її телефоні були знайдені додатки українських банків. Вікторія була затримана на 13 діб за «непокору» і зазнала численних арештів, що супроводжувалися тиском на її дітей. Врешті-решт, її етапували до СІЗО в Борисоглібську, де вона провела п’ять місяців у жорстоких умовах, а згодом отримала 15 років ув’язнення за звинуваченням у державній зраді.
Діана Гаврилюк також стала жертвою подібної ситуації. Вона прибула до Сочі восени минулого року, щоб відвідати хвору тітку. Її затримали через новий закордонний паспорт, отриманий у Дубліні. Діана зазнала арешту за «непокору», катувань, а також була етапована до Краснодара з обвинуваченнями у державній зраді. Під час утримання в Борисоглібську вона зазнала фізичного насильства, зокрема побоїв, і не отримала медичної допомоги, незважаючи на серйозні травми.
Ще одна історія належить Наталії, яка після переїзду до Краснодара з Херсону вирушила провідати бабусю. Після затримання в аеропорту Сочі, її телефон та банківські картки були конфісковані, і вона зникла. Чоловік Наталії, Юрій, намагався отримати інформацію про її місцезнаходження, але правоохоронці відмовилися розслідувати справу.
Ці три випадки свідчать про систематичний характер викрадень та переслідувань в окупованому Криму. Правозахисники вказують на те, що це не випадкові інциденти, а частина певного алгоритму, що передбачає спочатку адміністративний арешт, а потім викрадення. Вони підкреслюють, що такі дії є класичним прийомом, що часто фіксується в подібних справах.
