Михайло Косів, український політичний діяч та філолог, розповідає про свій досвід слухання Радіо Свобода, яке почало мовити 16 серпня 1954 року. Він почав слухати передачі на початку 1960-х років, коли Радіо Свобода стало важливим джерелом інформації для українців, що жили під радянським режимом.
Косів згадує, що його арешт КДБ у 1965 році був пов’язаний із публікацією його статей на Радіо Свобода. Він не зміг захистити свою дисертацію про Івана Франка через арешт. У Львові він був активним учасником Клубу творчої молоді «Пролісок», що об’єднував дисидентів та шістдесятників, які виступали проти радянської влади.
Слухаючи передачі, Косів отримував найактуальнішу інформацію, яка була недоступна в офіційних радянських ЗМІ. Він розповідає про те, як у радянських кримінальних кодексах існувала стаття, що передбачала покарання за антирадянську агітацію. Незважаючи на ризики, він продовжував писати статті, які пізніше транслювалися Радіо Свобода.
Косів також згадує про публікацію статті до ювілею Тараса Шевченка, яка була цензурована радянськими органами. Його статтю вирізали з журналу, але вона була озвучена Радіо Свобода, що призвело до його затримання КДБ. Після арешту Косів відмовився виступити проти Радіо Свобода, незважаючи на тиск з боку радянських органів.
Після затримання, його звільнили у 1966 році завдяки клопотанню Павла Тичини, який звернувся до керівництва КДБ. Косів продовжував брати участь у виданні нелегального журналу «Український вісник» під редакцією В’ячеслава Чорновола, незважаючи на заборону публікацій.
