14 вересня 2026 року в Кардіффі відбулася зустріч лідерів націоналістичних партій Шотландії, Вельсу та Північної Ірландії, під час якої було оголошено про намір провести другий референдум щодо незалежності Шотландії до 2031 року.
Перший міністр Шотландії Джон Свінні, разом із Руном ап Йорвертом, лідером валлійської партії “Плайд Кімру”, та Мішель О’Ніл, очільницею Північної Ірландії, підписали спільну декларацію. У документі йдеться про те, що “час Вестмінстера добігає кінця”.
Свінні висловив впевненість, що шотландці заслуговують на можливість вибору щодо свого конституційного майбутнього. Він зазначив, що в парламенті Шотландії наразі є найбільша кількість депутатів, які підтримують незалежність, незважаючи на те, що Шотландська національна партія (SNP) втратила частину місць на виборах у травні.
Лідери націоналістичних партій підкреслили, що кожна нація має право визначати своє майбутнє демократичним шляхом. Свінні також зазначив, що референдум може відбутися вже у 2028 році, але питання механізму його проведення залишається відкритим.
У 2014 році шотландці вже голосували за залишення у складі Великої Британії, однак після Brexit та змін у суспільних настроях, вимоги про новий референдум стали більш актуальними. Проте, прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заперечив можливість проведення ще одного голосування без підтримки більшості населення.
Лідери націоналістичних партій також обговорили необхідність перегляду конституційного устрою Великої Британії. Вони вважають, що нинішній статус-кво є неприйнятним і не відповідає інтересам їхніх народів.
У відповідь на ці заяви, представник лейбористів підкреслив, що Бернем зосереджений на економічних питаннях, а не на конституційних дебатах, і що він прагне забезпечити стабільність у всіх чотирьох частинах Сполученого Королівства.
