Кремль та Російська православна церква активізують свої зусилля, щоб перетворити війну проти України на історичний та релігійний міф. Нещодавно на російські військові позиції надійшли мощі князя Дмитра Донського, які, за словами церковних і військових лідерів, мають надати підтримку російським солдатам.
На початку вересня частина мощей князя, що пов’язується з його перемогою в Куликовській битві 1380 року, була доставлена на фронт. Ця релігійна реликвія тепер переміщується між військовими базами на окупованих територіях України. Митрополит Володимир, призначений Росією керівник Донецька і Маріуполя, стверджує, що мощі допоможуть військовим та цивільним особам мобілізувати сили для здобуття перемоги.
Експерти, такі як релігієзнавець Сергій Чапнін, вважають, що це не просто церковна традиція, а частина ширшої стратегії, яка має на меті представити війну як справедливу. Чапнін зазначає, що церква та держава злилися настільки, що їх важко розрізнити. Він підкреслює, що образ Дмитра Донського, який виступає як захисник, формує уявлення про те, що Росія не є агресором, а захищає свою територію.
Проте серед духовенства існує неоднозначне ставлення до цієї практики. Православний священник Олександр Занемонець вважає, що використання мощей у військових цілях є експлуатацією віри. Він підкреслює, що це не має нічого спільного з християнством. Інший священник, Григорій Міхнов-Вайтенко, також вказує на цинічний характер таких дій, хоча визнає, що духовна підтримка важлива для військових.
Кремль намагається створити наратив про Росію як велику державу, яка має історичне право на своє місце у світі. Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв нещодавно заявив, що Росія може бути або великою державою, або її не буде зовсім. Такі заяви підкреслюють прагнення російського керівництва до самостійності та незалежності.
Водночас, реальна ситуація в Росії, включаючи економічні труднощі та військові втрати, ставить під сумнів цю риторику. Британський історик Марк Галеотті зазначає, що розрив між пропагандою про велич Росії та її реальним становищем стає все більш очевидним. Відчутний тиск на регіони, такі як Мордовія, свідчить про те, що підтримка військових дій може бути обмеженою.
Нарешті, соціологічні дослідження показують, що реальна релігійність російського суспільства є значно нижчою за політичний вплив церкви. Близько двох третин росіян вважають себе православними, але лише 2% регулярно дотримуються релігійних обрядів.
