Ясуо Такамацу, житель Онагава в префектурі Міяґі, продовжує традицію пірнання, що почалася 13 років тому, після втрати його дружини Юко під час цунамі 2011 року. Кожні два тижні він вирушає в море, щоб зануритися в холодні води, сподіваючись знайти сліди її присутності.
Юко зникла, коли цунамі, спричинене потужним землетрусом, накрило північно-східне узбережжя Японії, зруйнувавши будівлі та забравши життя тисяч людей. В той день Ясуо підвіз її на роботу, і під час короткої поїздки вони говорили про плани на вечерю. Коли почулися сирени, Юко та її колеги піднялися на дах, звідки вона надіслала повідомлення чоловікові з запитанням про його безпеку. Ясуо, вважаючи, що вона в безпеці, не зміг уявити, що її забере хвиля.
Наступного дня, коли Ясуо прибув до лікарні, де перебували виживші, його дружини не було. “Мені сказали, що її забрало цунамі. Після цього я просто не міг стояти на ногах”, – згадує він. Протягом наступних двох років він спостерігав за водолазами, які шукали тіла та особисті речі, поки не вирішив сам стати дайвером.
Ясуо навчився пірнати, сподіваючись, що одного дня зможе зустріти свою дружину. З того часу він здійснив понад 760 занурень. Для нього це стало не лише пошуком, а й ритуалом пам’яті. “Після численних занурень я почав відчувати, що вона, можливо, десь поруч”, – каже він.
У Японії пам’ять про померлих шанується через буддійські ритуали, але оскільки Юко так і не знайшли, Ясуо не може відвідувати її могилу. Натомість його занурення стали способом підтримувати зв’язок з нею. “Це більше схоже на те, ніби я йду зустрітися з нею”, – додає він.
Хоча катастрофа стала важким випробуванням для Ясуо, він не відчуває ненависті до моря. Він прийняв, що стихійні лиха є частиною життя. “Я насправді не відчуваю до нього ненависті. Це частина природи”, – зазначає він.
Ясуо продовжує свої занурення, усміхаючись, коли говорить про Юко. Він вважає, що якщо б вони зустрілися, вона, напевно, сказала б: “Ти постарів”. На глибині 50 метрів він пливе над уламками, які залишилися після катастрофи, сприймаючи їх як частину природного циклу змін. “Це море завжди було частиною мого життя”, – підсумовує він.
