Північний полюс, відомий як замерзла територія з білими ведмедями та північним сяйвом, насправді має кілька визначень. Британська дослідниця Фелісіті Астон стверджує, що на Землі існує кілька “північних полюсів”.
Згідно з Астон, два основні північні полюси – це географічний і магнітний. Географічний Північний полюс, або той, про який зазвичай говорять, є точкою, де вісь обертання Землі перетинає поверхню планети. Ця точка розташована в Північному Льодовитому океані, де вода та лід постійно рухаються.
Магнітний Північний полюс, у свою чергу, є місцем, де магнітне поле Землі спрямоване вертикально вниз. Це місце можна визначити за допомогою компаса, але його положення змінюється через рух розплавленого металу в зовнішньому ядрі Землі. За останнє десятиліття магнітний Північний полюс перемістився ближче до Сибіру.
Астон також зазначає, що існують й інші визначення Північного полюса, які викликають дискусії. Наприклад, геомагнітний Північний полюс є теоретичною точкою, що базується на спрощеній моделі магнітного поля Землі. Крім того, існують Північний полюс холоду, який розташований в Оймяконі в Сибіру, та Північний полюс недоступності, що є найвіддаленішою точкою в Північному Льодовитому океані.
Астрономи також вважають небесний Північний полюс, який є уявною точкою на північному небі, що відповідає географічному Північному полюсу. Астон пояснює, що це ще один “північний полюс” на поверхні планети.
Попри те, що визначити положення всіх цих полюсів теоретично просто, на практиці це може бути складно. Астон згадує, як під час свого останнього відвідування географічного Північного полюса їй довелося шукати дорогу на замерзлій поверхні, оскільки всі напрямки виглядали однаково. Використання компаса ускладнене тим, що він вказує на магнітний, а не географічний полюс, а системи GPS часто не надійні в умовах низьких температур.
Таким чином, пошук Північного полюса вимагає використання різних навігаційних методів, кожен з яких має свої недоліки, що робить цю задачу справжнім викликом.
