Загибель Сонячної системи настане набагато швидше, ніж вважали вчені

Фінал існування Сонячної системи нерозривно пов’язаний із долею її єдиної зорі. Однак конкретні деталі того, як відбуватиметься цей процес, тривалий час були предметом наукових суперечок. Раніше вважалося, що після скидання Сонцем основної маси зовнішні планети зможуть стабільно існувати протягом квінтильйона років, доки їхній спокій не порушить інша зоря, що пролітатиме поруч.

Проте нове дослідження, опубліковане в науковому виданні The Astrophysical Journal Letters, кардинально змінює цей часовий горизонт, скорочуючи його до одного мільярда років, передає NV.

Звісно, на той час Земля, найімовірніше, припинить своє існування у звичному вигляді. Однак тепер з’ясувалося, що навіть такі планети-гіганти, як Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, мають дуже низькі шанси пережити цей етап еволюції системи.

Астрофізики-теоретики Костянтин Батигін і Джим Фуллер із Каліфорнійського технологічного інституту разом із Фредом Адамсом із Мічиганського університету довели, що процес згасання Сонця спричинить раптові й руйнівні гравітаційні збурення. Ключовий фактор полягає в тому, що втрата маси Сонця відбуватиметься не плавно, а окремими потужними вибуховими викидами зоряної речовини.

Щоб оцінити наслідки таких подій, науковці поєднали детальну модель еволюції світила з комп’ютерними симуляціями, що відстежували зміни орбіт газових і крижаних гігантів. У межах експерименту було перевірено 672 різні сценарії з різною потужністю спалахів та етапами втрати маси – від початкових стадій перетворення на зірку-гіганта до пізніх фаз. Для порівняння також змоделювали варіанти з поступовим і м’яким зменшенням маси Сонця, а поведінку планет відстежували протягом 3 мільярдів років.

Результати виявилися масштабними й невтішними: у переважній більшості випадків за умов високої інтенсивності спалахів системи втрачали стабільність. До 96% змодельованих планетних конфігурацій ставали нестабільними протягом 3 мільярдів років після утворення білого карлика. Ба більше, близько 40% систем зазнавали повного розпаду або сильного розсіювання ще до того, як Сонце повністю скидало свою оболонку.

У багатьох сценаріях планети просто викидало за межі Сонячної системи у відкритий космос, а в інших – Уран і Нептун хаотично мінялися орбітами. Лише помірні спалахи іноді дозволяли орбітам планетних пар синхронізуватися та зберігати відносну стабільність.

Читати ще: Сонячна система може розпастися: вчені пояснили, як це станеться

Отже, якщо розрахунки астрофізиків правильні, кінець нашої планетарної системи настане не лише значно раніше, ніж вважалося, а й відбудеться за жорсткішим і динамічнішим сценарієм.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу