Андрій Спесивцев, ветеран війни, яка тривала в Україні, розпочав новий етап свого життя після того, як втратив зір у результаті мінно-вибухової травми. Цей інцидент стався 23 грудня 2023 року під час російського штурму, коли він служив у 43-й окремій механізованій бригаді.
Андрій, родом із Луганщини, переїхав до іншого регіону на початку російсько-української війни у 2014 році. До війни він працював шахтарем протягом 25 років, а у 2022 році вирішив стати добровольцем.
Після отримання поранення, Андрій зіткнувся з новими викликами. Він згадує, як у той день, коли стався вибух, не лише відчував страх, а й насолоджувався зимовим пейзажем: “Блакитне-блакитне небо, сонечко. Отак воно і залишилося”. Однак, після травми, він втратив зір на обидва ока.
Перші дні після операції були важкими. Андрій зізнається, що спочатку не розумів, як жити далі, відчуваючи глибоку депресію. Але його дружина стала для нього підтримкою, закликавши його стати самостійним. “Вибач, любий, але няньчитися з тобою ніхто не буде”, – сказала вона, що стало поштовхом для Андрія почати вчитися жити по-новому.
Андрій отримав підтримку від громадської організації “Сучасний погляд”, яка допомагає незрячим. Він навчився орієнтуватися у просторі, користуватися тростиною та навіть готувати. “Головне – мати орієнтир і точку відліку”, – пояснює він, розповідаючи про свої перші прогулянки з тростиною.
Ветеран також критикує державну систему підтримки незрячих, зазначаючи, що для них майже немає програм. Багато навичок він здобув завдяки громадським організаціям. Разом з іншими ветеранами Андрій створив об’єднання при “Сучасному погляді”, щоб допомагати тим, хто тільки починає свій шлях після втрати зору.
Андрій мріє передавати свої знання іншим, хто потребує допомоги, і сподівається, що його досвід стане корисним для нових поколінь незрячих ветеранів.
