Дослідження показують, що мільйони років тому величезні хижі птахи становили загрозу для наших предків, австралопітеків. Зокрема, близько 2,8 мільйона років тому на півдні Африки один з таких птахів напав на трирічне дитинча, залишивши після себе рештки, відомі як “дитина з Таунга”.
Науковці вважають, що ці хижаки могли вплинути на еволюцію людини, змушуючи предків шукати способи захисту, що призвело до розвитку спільної діяльності та мови. Легенди про велетенських птахів, які викрадали дітей, збереглися в культурі багатьох народів, хоча самі хижаки давно вимерли.
Після вимирання динозаврів, коли Землю охопила пилова хмара, деякі види птахів адаптувалися до нових умов і почали збільшуватися в розмірах. Наприклад, в Австралії існували дроморнітиди, які нагадували качок, але були значно більшими. Інші види, такі як Pelagornis sandersi, досягали розмаху крил до семи метрів і займали місце вимерлих наземних хижаків.
Скотт Макгроу з університету штату Огайо досліджував рештки понад 600 приматів, які стали жертвами нападів хижих птахів. Він виявив, що травми на черепах мавп схожі на пошкодження, знайдені на рештках “дитини з Таунга”. Це свідчить про те, що хижі птахи регулярно полювали на давніх людей.
Джеймс Коул, археолог з Брайтонського університету, підтверджує, що наші предки були здобиччю багатьох хижаків, і постійна загроза могла вплинути на розвиток людського тіла та мислення. Наприклад, прямоходіння дозволяло краще бачити небезпеку, а життя в групах підвищувало шанси на виживання.
На території Америки давні люди могли стикатися з велетенськими тераторнами, які мали розмах крил до шести метрів. Ці птахи, схожі на кондорів, полювали як на мертвих, так і на живих тварин. Вимерли вони приблизно 10 тисяч років тому, коли з’явилися перші люди в Америці.
У Новій Зеландії існує легенда про гігантського орла Хааста, який міг нападати на дітей. Цей птах, за словами науковців, полював на великих нелітаючих птахів моа. Його величезні кігті та масивне тіло робили його небезпечним хижаком.
Легенди про викрадення дітей, пов’язані з велетенськими птахами, збереглися в культурах багатьох народів, включаючи маорі та корінні народи Північної Америки. Історії про напади хижаків на дітей траплялися навіть у XIX столітті.
Гігантські птахи панували в небі близько 50 мільйонів років, але близько 2,6 мільйона років тому почався плейстоцен, що призвело до їхнього вимирання. Дослідження цих птахів відкриває нові горизонти в розумінні еволюції людини та її взаємодії з навколишнім світом.
