Джерело: www.volynnews.com
Попри цю різноманітність, нове дослідження, про яке розповідає ScienceAlert, виявило спільну рису таких переживань, передає ТСН. Коли 50 людей із досвідом клінічної смерті попросили намалювати простори, які вони пам’ятають, з’ясувалося, що геометрія цих «інших світів» пов’язана з кольорами, які люди бачили.
Переживання клінічної смерті давно цікавлять і широку публіку, і науковців, але вивчати їх складно. Люди описують їх як надзвичайно емоційні, особисті чи духовні події, які важко передати словами. Стандартні опитувальники фіксують окремі елементи – тунель, світло, вихід із тіла, але не здатні передати повну складність простору й руху в ньому.
Дослідниця нейрофеноменології Франс Лернер з Університету Хайфи в Ізраїлі та її колеги вирішили підійти до проблеми візуально. Вони припустили, що малюнки можуть виявити закономірності, які губляться в описах словами.
Команда залучила 50 людей, які повідомляли про досвід на межі смерті. В онлайн-сесіях учасників просили поетапно відтворити свої спогади, користуючись каталогом геометричних піктограм. Кожен мав розбити переживання на стадії та для кожної позначити форму простору, в якому він перебував; своє положення у цьому просторі; напрямок і характер руху; кольори, які він пам’ятає.
Отримані «карти» дослідники зібрали в базу даних і порівняли між собою, шукаючи спільні риси в геометрії та пов’язаних із нею відчуттях.
Читати ще: Скільки працює мозок після зупинки серця: що кажуть науковці
Попри глибоко особистий характер цих переживань, у малюнках постійно повторювалися певні форми. Науковці виділили чотири основні категорії: конічні простори – сюди входив і знайомий «тунель»; широкі вигнуті простори – на кшталт арок чи склепінь; пласкіші, м’яко вигнуті простори; оточувальні простори, які ніби повністю огортають спостерігача, як внутрішність сфери чи овала.
Найцікавіша закономірність виявилася не лише у формах, а й у тому, як із ними поєднувалися кольори. З 28 конічних просторів, які відтворили учасники, 22 були ахроматичними, тобто сприймалися у чорному, білому, сірому або як світло без виразного кольору.
Натомість із 31 широкого вигнутого простору 27 описували як кольорові. Дві інші категорії форм давали змішану картину – і кольорових, і безколірних переживань. Але контраст між «тунелями» та широкими вигнутими просторами був особливо разючим.
На думку авторів, цей зв’язок між формою і кольором може підказати, які саме процеси сприйняття лежать в основі таких видінь на межі життя і смерті.
Читати ще: Вчені знайшли спосіб відновити мозок після смерті
Лернер і її колеги посилаються на вже відомі з нейронауки візуальні явища, які частково нагадують отримані картини. Один із прикладів – так зване «тунельне бачення», яке виникає, коли порушується постачання кисню до сітківки або мозку і поле зору звужується до центральної ділянки.
Переважання чорного, білого та сірого в тунельних просторах також має аналог у звичайному зорі. В умовах слабкого освітлення наші очі втрачають чутливість до кольору, і провідну роль беруть на себе світлочутливі клітини, які працюють у темряві.
Деякі з безмежних обволікальних просторів, які описували учасники, нагадують феномен, відомий як ефект Ґанцфельда. Коли людина дивиться на однорідне, незмінне поле (наприклад, рівномірне світло без деталей), це може спричиняти незвичні відчуття та навіть галюцинації.
Утім такі паралелі ще не пояснюють, що саме спричинило переживання учасників. Автори підкреслюють, що їхня робота описує й порівнює простори, які люди пам’ятають, але не встановлює механізми, що стоять за ними.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
