Рано-вранці у червні 2024 року Бас відвіз своїх батьків, Яна та Елс, до місцевого хоспісу в Нідерландах. Ця поїздка стала останньою для подружжя, яке вирішило завершити своє життя через процедуру, відому як дуо-евтаназія.
Ян та Елс, які більшу частину свого життя провели на воді, не могли більше утримувати свій плавучий будинок через вік і проблеми зі здоров’ям. Ян страждав від хронічного болю, тоді як Елс мала діагноз деменції. За три дні до цього Бас дав інтерв’ю, в якому розповів про свої переживання та емоційний тягар, пов’язаний із рішенням батьків.
Подорож до хоспісу була спланована через мальовничі ландшафти Фрисландії. Бас пам’ятає, як його мати була впевнена у своєму рішенні, тоді як батько виявляв певні сумніви. Бас намагався переконати їх відкласти рішення, але розумів, що це може бути останній шанс для Елс, яка страждала від прогресуючої хвороби.
У хоспісі Бас допоміг батькам зібратися з думками перед процедурою. О 10:30 лікарі ввели їм смертельну дозу препаратів. Бас став свідком глибокої близькості своїх батьків у останні хвилини їхнього життя, коли вони трималися за руки.
Після їхньої смерті Бас відчув глибоке горе та самотність, оскільки залишився єдиним дитиною. Він описав свої емоції, зазначивши, що втрата обох батьків одночасно була надзвичайно важкою. У Нідерландах у 2024 році 9 958 людей обрали евтаназію, з них 427 мали деменцію.
Бас також зазначив, що легальність евтаназії в Нідерландах створює додатковий стрес для тих, хто страждає на деменцію, оскільки їм потрібно визначити правильний момент для подачі заявки на цю процедуру. Ян та Елс усвідомлювали, який тягар їхнє рішення покладає на їхнього сина, але були впевнені у своєму виборі.
