“Червоні прапори совєтського режиму – це символ окупації, геноциду та національного приниження українців. Їх вивішування – державна зрада. В Україні є один державний символ національної гордості, самостійності та перемог – синьо-жовтий прапор, і його потрібно захищати усіма засобами. Для кожного українця є неприйнятним публічне вивішування в Україні будь-яких окупаційних символів. Органи державної влади та місцевого самоврядування, які ухвалюють подібні рішення, не лише брутально порушують Конституцію України, чинні судові рішення, глумляться над національною честю та гідністю, але вчиняють державну зраду. Рано чи пізно за це їх буде притягнено до кримінальної відповідальності.
Червоний прапор принесли в Україну на багнетах ще у грудні 1917 року – як символ окупації. Під червоним прапором російські більшовики розпочали війну проти УНР, саме він став символом другої агресії проти України на початку 1919-го. Червоний прапор – точна копія прапору РСФСР – став символом більшовицької окупації України, яка принесла знищення синьо-жовтого стягу і загалом української державності. Синьо-жовтий державний прапор і червоне окупаційне знамено ніколи не можуть бути разом. Адже перший – прапор державності та національної гордості, другий – символ потоплення в крові України та рабства українців. Під червоними прапорами окупанти вбивали Героїв Крут і Базару. Під червоним прапором кремлівська окупаційна влада забирала останній хліб та чинила геноцид української нації – Голодомор.
Для України окупація не закінчилася 9 травня 1945 року. Вона тривала ще 46 жахливих років аж до 1991-го. За цей час було організовано третій голодомор 1946-47 років, тривали масові репресії проти української інтелігенції, відбувся Чорнобильський геноцид і тотальна русифікація. Усе це робили саме під червоним прапором. Але уже в кінці 80-х українці масово знищували червоні ганчірки як символи окупації і національного приниження та піднімали тоді ще бездержавні, але національні синьо-жовті стяги.
На Волині більшовицькі окупанти під червоними прапорами розгорнули тотальний терор проти учасників національно-визвольного руху 1917-1920-х рр., інтелігенції, духовенства. Під червоними окупаційними стягами влада Москви здійснила небачений злочин геноциду – Голодомор 1932-1933 рр. Після Другої світової війни комуністична влада розгорнула масову русифікацію і асиміляцію населення Волині, в результаті чого бачимо явні ознаки постгеноцидного суспільства із викривленою національною ідентичністю.
Жодна вільна європейська нація не дозволить офіційної пропаганди окупаційних символів. Це заборонено резолюціями Європарламенту та Ради Європи. Навіть у країні, що програла Другу світову війну – Німеччині – не буде подібного публічного приниження. Принизити хочуть нас – українців, нашу країну, що стала полем битви двох тоталітарних імперій, які під червоними прапорами змагалися за загарбання і поневолення України. Червоні прапори на вулицях України у травні 2011 року – це відвертий історичний реванш. Це знак продовження окупації України – історичної, духовної, мовної, культурної, інформаційної, економічної, політичної. Це намагання закріпити комплекс меншовартості і винуватості вже у нових поколінь українців, які народилися поза совєтським окупаційним рабством. Це пряме і брутальне зазіхання на українську державність”.
Просимо Вас:
1. Заборонити розміщення радянської символіки на державних установах та комунальних підприємствах м. Нововолинська.
2. Заборонити використання радянських прапорів та символіки під час масових заходів у м.Нововолинську.
3. Прийняте Вами рішення дозволить уникнути соціальної напруги та протистояння в ході проведення суспільно-громадських заходів, не потребує фінансування з міського бюджету, а також сприятиме виконанню нормативно-правових документів щодо ліквідації символів тоталітарного режиму.
